Адвокат нахилився до мікрофона.
— Мій клієнт бажає визнати свою провину в необачній співучасті в пограбуванні валюти, а також у деяких дрібніших переступах. Він готовий до зізнання, але тільки в тому, що стосується його особисто.
Вістінґ відчув у словах адвоката самовдоволення. Він знав, що подальше свідчення буде підігнано під визначені рамки. До зізнання завжди довгий шлях. У першій версії зловмисник якнайдалі дистанціюється від злочину й щосили применшує свою роль. Під час наступного допиту сказане ним підганяється під наявні в поліції докази. І лише тоді, коли решта спільників виклали свої свідчення, можна почати наближатися до цілісної картини того, що сталося. Те, що відбувалося у кімнаті для допитів зараз, було всього лиш преамбулою.
— Розповідай, — кивнув Адріан Стіллер.
Ян Ґюдім засовгався на стільці, ніби не знав, з чого почати, або вагався, чи й варто говорити. Пауза затягнулася, аж Вістінґ злякався, що Ґюдім передумав і нічого вони від нього не почують.
— Я погодився виконати одну роботу, — врешті промовив він. — Я мав відігнати кудись у безлюдне місце автомобіль і спалити його. Я був певний, що йдеться лише про шахрайство зі страховкою.
Далі Яна Ґюдіма мов заціпило. Стіллерові доводилося витягати з нього кожне слово.
— Який автомобіль? Де ти його спалив?
— «Гранд вояджер». Біля перехрестя Кльофтакрюссет. У напрямку Конґсвінґера. Я мав перевірити, чи літак прибуває вчасно, а тоді підпалити авто. Тобто через півгодини після приземлення літака.
Знову Стіллерові довелося витягати з нього подробиці.
— Як усе мало відбуватися?
— Машину я викрав за кілька тижнів до того. Поставив у гаражі. Там знайшлося місце для невеликого кросового мотоцикла «ямаха». У день пограбування вивів машину з гаража й поїхав моциком в аеропорт. У залі прильотів дочекався посадки потрібного літака, а тоді повернувся назад і підпалив автомобіль.
Адвокат знову схилився до мікрофона.
— Хочу наголосити, що Ян Ґюдім на той момент уявлення не мав, навіщо йому треба вчинити саме так. Про пограбування нічого не знав. Просто погодився виконати роботу.
— Хто тебе найняв? — запитав Стіллер.
Ґюдім скоса глянув на адвоката.
— Мій клієнт даватиме свідчення лише стосовно своєї участі, — втрутився той.
Стіллер налив собі склянку води.
— Про який літак ішла мова?
— Рейс зі Швейцарії. Він мав сісти о пів на третю.
— На тому твоє завдання вичерпувалося? — запитав Тюле. — Коли спалив авто?
— Я ще мав забрати біля старої майстерні на південному краї аеродрому і відвезти до міста трьох чоловіків.
— На кросовому мотоциклі?
— Вони мали свою машину. Великий фургон. Моцик я покинув. І лише тоді зрозумів, про що йшлося. Вони завантажили в фургон купу сміттєвих мішків з грошима.
Вістінґ записував. Свідчення збігалося з відомою уже інформацією: маневр-відволікання з підпалом автомобіля і майстерня, де заховали справжній автомобіль грабіжників та мотоцикл.
— Що було потім?
— Відвіз їх в Осло.
— Я питаю про гроші.
— Не маю до них ніякого стосунку. Я вийшов ближче до центру, а вони поїхали далі.
Адріан поперекладав свої папери.
— Але ми ж тепер знаємо, що награбоване зберігалося у підвалі старої насосної станції біля Єршьо. Доступ до неї мав ти. Твій батько був начальником служби водопостачання. Саме ти роздобув ключ до станції.
Ян Ґюдім похитав головою.
— Не зовсім так. Ми раніше ховали в насосній станції крадені речі.
— Розкажи про ключ.
— Я про нього подбав багато років тому. Тато влаштував мене на літню роботу в свою службу. Це було того року, коли ввели в експлуатацію нову станцію очистки води. Стару насосну станцію просто замкнули й покинули. Я подумав, що круто було б мати ключ до неї, і виготовив собі копію.
Вони повторили свідчення ще раз від початку. Цього разу розмову вів Тюле. Він видобув з Ґюдіма нові подробиці про вкрадений ним автомобіль, підпал і кросовий мотоцикл, але нічого кардинально нового не виявилося.
— Знаєш щось про хлопця, який зник? — запитав Стіллер.
Адвокат насторожився.
— Який хлопець? — запитав він.
— Симон Мейєр. Він зник того ж дня, коли сталося пограбування в аеропорту. Всі його сліди закінчуються біля насосної станції над озером.
— Ми торкнулися теми, у якій мій підзахисний зовсім не орієнтується.