Ґюдім почувався дуже незатишно. Що вже й казати про адвоката Гарнеса.
— Та це було задовго до пограбування, майже за рік до того, зовсім з іншого приводу, — нарешті видушив з себе Ґюдім. — Даніель запитав, чи я знаю когось на Ґардермюені. Я сказав йому про Кіма Вернера. Думав, мова йде про постачання… наркоти… Думав, що він шукає когось серед вантажників багажу, щоб вивезти товар в обхід митниці. А потім і забув про ту балачку.
Адвокат кахикнув.
— Це ніяк не впливає на укладення угоди, — сказав він. — Факт залишається фактом: Ян Ґюдім нічого не знав заздалегідь про конкретні плани пограбування.
Тюле кивнув. Він погоджувався прийняти таку версію.
— Звідки взяли зброю? — запитав він натомість.
— Не знаю… Думаю, Оскар роздобув. Він же був спецпризначенцем. Вони кликали його Капітаном. Коли потрібна була зброя, усі завжди зверталися до нього.
Стіллер писав упродовж усього допиту. А тепер згорнув блокнот.
— Я працюю у групі давніх і нерозкритих справ у Кріпосі.
Ґюдім кивнув.
— Справа, яку ми поновили тепер, — «справа Єршьо», — вів далі Стіллер.
— А я думав, ви розслідуєте пограбування, — вражено промовив Ґюдім.
— Пограбування — це компетенція інспектора Тюле, — він кивнув на колегу. — Я ж намагаюся з’ясувати, що сталося з Симоном Мейєром. Ви маєте угоду з генпрокурором. Варто було б підкріпити її свідченням ще й у цій справі.
Ґюдім похитав головою.
— Знаю лише, що дівчина Даніеля шукала його в Іспанії. А ще чув балачки, ніби він закопаний у гравійному кар’єрі.
— Від кого чув?
— Від Даніеля. Його дівчина вичитала в поліційних рапортах про якусь ясновидицю, котра побачила його під камінням. Але тепер Даніель має іншу версію, як на мене, правдоподібнішу.
— Яку ж?
— Оскар його позбувся, так? Хлопчисько-рибак побачив його з грошима, тож Оскар не мав іншого виходу. Тепер, коли ви знайшли гроші, це дуже схоже на реальність. У кожному разі, я не вірю, що він потонув. Потопельника неодмінно знайшли б. Не може бути звичайним збігом крадіжка грошей і зникнення людини. Можливо, Оскар прикопав його десь під камінням, як і передбачила ясновидиця.
Вістінґ збільшив зумом обличчя Ґюдіма, так що воно заповнило весь екран монітора. Думки вирували в голові. Симон Мейєр побачив таке, чого бачити не смів, і його вбили, щоб приховати інший злочин. Але його і гроші викрадав аж ніяк не Оскар Тведт. Награбоване опинилося у тодішнього міністра охорони здоров’я, а згодом міністра закордонних справ, Бернгарда Клаусена. Велике питання — яким чином? Те саме стосується і запитання, що сталося з Симоном Мейєром.
61
У кутку підвального офісу працював принтер. Ліне вивчала аркуш, який поволі виповзав з апарата. Фото Даніеля Ліндберґа. Вродливий шатен. Засмагле обличчя з білозубою усмішкою. Ліне впізнала в його доньці деякі батькові риси. Підборіддя, ледь помітні веснянки на носі, близько посаджені темні очі.
Аудюн Тюле взяв з принтера аркуш, повісив фото на стіні поруч з Александером Квамме.
— Ми трохи маємо на нього інформації, — сказав Тюле. — Поліційне фото зроблено три роки тому, коли його затримали за бійку на відкритому майданчику одного ресторану. Він працює в спортцентрі, яким володіє удвох із братом. Швидше за все, там і познайомився з Александером Квамме.
Стіллер обернувся до Ліне.
— Вони намагаються з’ясувати, куди поділися гроші, вважали, ніби ти щось знаєш. З того, що знайшли в твоєму ноутбуку і побачили на дошці, могли прийти до висновку, що гроші забрав Леннарт Клаусен.
— Раціональна гіпотеза, — кивнув Тюле. — Леннарт місцевий. Те, що він загинув одразу після крадіжки, дає їм підстави вважати, що здобич усе ще лежить десь неторкана.
— Очевидно, саме так і було, — втрутився Мортенсен.
— Вони йдуть твоїм слідом, Ліне, — підхопив Стіллер. — Ти вивідала, що саме Томмі Плейм і Аксель Скавгауґ були тоді найближчими друзями Леннарта Клаусена. Отож хтось із них мусив знати, де заховано гроші.
— Вони продовжать пошуки, — сказав Тюле.
— А ми їм допоможемо, — усміхнувся Стіллер.
— Як? — здивувалася Ліне.
— Наша перевага в тому, що вони не знають, що ми знаємо про подвійну роль Генрієтте. При наступній зустрічі ти їй розкажеш про свої здогади, де Леннарт Клаусен міг заховати вкрадені гроші. Ми їх туди заведемо і візьмемо на гарячому.
— Влаштуємо обман, як з Оскаром Тведтом? — запитав Тюле.
— Перенесемо туди камери, влаштуємо засідку, — кивнув Стіллер.
— А де? — поцікавилася Ліне. — Де Леннарт найімовірніше міг заховати гроші, і як це мені вдалося додуматись, де їх шукати?