Час ішов. Ромка вже зовсім зневірився, коли раптом удача повернулася до нього обличчям.
Мама зібралася на пару днів у місто й залишала їх удвох із Настею. Правда, до сестри повинен був приїхати наречений, Ігор, але це було навіть на краще. Ромка знав, що коли ці голубки разом, їм не до нього.
Увесь день Ромка з Пашкою будували плани майбутнього полювання на привида. Місце засідки вибрали на Ромчиній ділянці, звідки добре було видно руїни водокачки. Однак увечері справа не заладилася. Ігор так і не приїхав. Настя ходила злюща, як голодна піранья. Уклавши Ромку спати, вона сіла читати. Усі плани ламалися.
Ромка з досвіду знав, що Настя могла просидіти з книжкою до самого ранку. І тут на допомогу прийшов щасливий випадок. У селищі, вже вкотре, вимкнули електрику. Усе поринуло в темряву. Насті нічого не лишалося, як теж лягти спати. Зачекавши трохи, Ромка тихенько встав, засунув під ковдру зім'яте ганчір'я, щоб виглядало так, наче в ліжку хтось спить, і навшпиньках вибрався з будинку.
Опинившись на волі, Ромка побіг до Пашки, на пару хвилин розминувшись із Настиним нареченим.
Ігор тихенько постукав у вікно. Почувши стукіт, Настя вийшла на ґанок.
— Я тебе вже не чекала. Ти чого так пізно?
— Машина зламалася. Довелося кинути на дорозі. Кілометрів вісім пішки відмахав, — сказав Ігор.
— А не вкрадуть?
— Для цього її треба спочатку завести. Кому потрібний цей металобрухт, — відмахнувся Ігор.
— Заходь. Тільки тихо, а то Ромку розбудиш, — попередила Настя.
Ігор навпомацки пішов за нею, але в сутінках об щось спотикнувся й ледве не впав.
— Куди тебе несе, клишоногий. Тут банки з соком. Ось, перекинув, — з докором прошипіла Настя, дивлячись на калюжу, що розтеклася по підлозі.
— Нічого їх ставити на дорозі,— пошепки обурився Ігор.
— Тихіше ти! Ромка прокинеться, — шикнула Настя.
Вона обережно зазирнула до брата і з полегшенням сказала:
— Усе гаразд. Удень набігався — спить як убитий. Іди, тільки в калюжу не наступи. Завтра витру.
У цей час мисливці за примарами вживали заходів безпеки. Насмикавши з грядки часнику й розіпхавши його по кишенях, вони заховались у кущах і почали чекати. Час тягся повільно.
— А раптом він сьогодні не з'явиться? Ми вже, напевно, цілу годину сидимо, — сказав нетерплячий Пашка.
— Куди він подінеться? Сьогодні найбільш вдала ніч. Місяць як миска. У повню привиди завжди виходять прогулятися, — впевнено сказав Ромка, невідривно вдивляючись у руїни.
Раптом Пашка смикнув друга за рукав. Ромка обернувся і побачив, що Пашка з осклянілими очами тикає пальцем у бік їхнього будинку. Одного погляду було досить, щоб у Ромки очі теж округлилися від жаху, а по спині поповзли мурашки.
Привид вийшов зовсім не з боку руїн, а з їхнього власного будинку. Закутаний у біле простирадло, він спустився по ґанку й зловісно пройшов стежкою у бік дерев'яної будочки, яка сором'язливо ховалася в глибині саду. Якийсь час хлопці, скам'яніли від страху, стежили за білою фігурою. Гість із того світу відкрив защіпку й зник за дерев'яними дверцятами.
— Чого це він у туалет? Хіба привидам треба? — прошепотів Пашка.
— А я звідки знаю, — знизав плечима Ромка. Зараз його більше турбувало питання, як привид опинився в будинку й чи все гаразд із Настею.
— Давай його замкнемо, щоб не втік, — раптом запропонував він.
— Ні, я до нього близько не підійду. Ану, як він крізь стіну пройде? — навідріз відмовився Пашка.
Ромка відразу уявив собі, як на їхньому місці вчинили б герої «Х-місії», і рішуче заявив:
— Однаково треба замкнути. Нема чого йому в нашому будинку робити!
Переборовши страх, він вийняв з кишені часник і, затиснувши його в кулаці, з побоюванням рушив до будочки. Йому залишилося кроків зо три, коли він почув за дверима шурхотіння. Отут мужність залишила героя. Він не пам'ятав, як метнувся до дверей, засунув зовнішню защіпку і щодуху припустив до будинку. Побачивши, як друг дає драпака, Пашка також вискочив з укриття і, як ошаленілий заєць, помчав слідом.
«Цікаво, хто там валандається у садку посеред ночі?» — подумав Ігор. Він штовхнув дверцята, але ті не піддалися. Ігор натиснув сильніше і зрозумів, що двері замкнено ззовні.
— Агов, хто там? Що за дурні витівки? — обурився він, але мисливці за привидами не чули його заклику.