Гусак. От шарпанина! Не дають работать... (Виходить).
Входить Мар'яна.
Мар'яна. Петре, ось вечеря й сніданок на дорогу.
Скидан. Спасибі, Марисю.
Мар'яна. Як невчасно ти їдеш, Петре.
Скидан. Мушу їхати.
Мар'яна. Чутки погані йдуть!..
Скидан. Знаю.
Мар'яна. Цар мовчить. Вже Нечитайла переманили до себе. Три дні з хати пе виходять обоє. Щось готується.
Скидан. Нічого. Сил вистачить, не бійся.
Мар'яна. Коли я з тобою, не боюсь нічого. Яка в тебе гарна рука. Широка.
Скидан. Для нашого діла потрібна широка рука.
Мар'яна. Ой... Я так люблю тебе. Петре, так люблю... Так мене тягне до тебе.
Скидан. І я.
Мар'яна. Пусти, на роботу спішу... Вертайся швидше. Будь здоров.
Скидан. Будь здорова.
Скидан виходить, входить Гусак.
Мар'яна. Ночі по спить... Що ви наробили? Хто вас просив гукнуть ііа зборах оте страшне число?
Гусак. Не твоє діло.
Мар'яна. «Пропоную чотири тисячі центнерів!» Де ваша совість?
Гусак. Не твоє куркульське діло!
Мар'яна. Людське, народне діло. Ви збільшили хлібоподаток вдвое.
Гусак. Брехня! План був занижений!
Мар'яна. Неправда! Високий план подав Петро. Найвищий!
Гусак. А чого ти мовчала? Чому на зборах ніхто не заперечував?
Мар'яна. Як заперечувати, коли ви зразу, не переводячи духу, гукнули — хай живе те-се-друге-третє і почали плескати в долоні.
Гусак. А письменник що сказав після мене?
Мар'яна. Співав, як соловей. А що він знає про хліб? Чим більше, тим краще, — так йому здається. А куди більше, що краще!?
Гусак. Прошу не заважати. У мене збори і посівна на носі.
Мар'яна. Різне ви сієте з Петром. Він сіє хліб для держави. Ви — плутанину... Який був настрій у колгоспі! Свято! Ви нам свято обернули на страх і тривогу. Заждіть... Прийде на вас управа... (Виходить).
Гусак. Е-е! Он як! Лякають! Позвольте, де це я? В куркульськім таборі... Ні-і! Я зіб'ю з тебе гонор, Скидане. Ти ще не раз проклянеш тут життя. Подумаєш, пророк явивсь!
Стук.
Хто там?!
Сторчак (входить з Чорнотою). Ви мусили прогнати нас, як наволоч.
Гусак. Прогнав таких, які є.
Сторчак. Будь ласка. Ми так розуміємо стан: якщо на даному етапі нас треба зневажати, зневажте краще ви, Харитоне Ригоровичу, аніж хто інший. Ми вас вважаємо за друга. Робіть, що хочете, — ми ваші.
Чорнота. Не тільки ми. Вважайте, півсела.
Гусак. Чув уже, чув... З колгоспом все одно не вийде.
Чорнота. Знов Скидан?
Гусак. Мар'яна підвернулась. Радила вигнати вас зовсім з села.
Чорнота. Ну, що його робити? Я... Я пропаду, а вб'ю її, Їй-богу!!! При першій зустрічі!
Гусак. Ну ти!!! Мурло. Щоб я не чув етих розмов!!! Бандит.
Сторчак. Дурню!
Гусак. Ти де знаходишся!? В державній установі!
Чорнота. Пробачте.
Гусак. Палій проклятий! В Сибір зажену!
Сторчак. Ну, Харитоне Ригоровичу, не кричіть. Бережіть здоров'я для держави... Ой, пе бережуть керівники здоров'я! Пропадем, їй-богуі
Гусак. З вами набережеш... Щось у мене справді...
Сторчак. От бач. Присядьте, прошу вас... Серце. Ай біда!.. Діло тут, звичайно, не в розпачливих вигуках Чорноти. Зрештою, кожна людина якось умирає... Що Мар'яна? Тут треба ширше дивитись.
Гусак. Он як...
Сторчак. А як же! Вся сила в ньому, а не в Мар'яні. І яка сила! Хіба ж учора не сказав, коли ми натякнули що будемо жалітися, — я, каже, тут начальник!
Гусак. Ну, він не так сказав, неправда.
Сторчак. А ви намотайте на ус. Діло ж не в правді, а в правдоподібності. А правдоподібність завжди десь меїкує з правдою, як кара з провиною... Хіба не помічали?
Гусак. Цікаво... Ну-ну...
Сторчак. Харко Ригорович... побережи здоров'я. Я сам аа тебе все скажу! Він тебе ненавидить, і ти його. Інакше бути не може. Значить, комусь кінець... Треба щось діяти. І не стріляти ж, господи прости?
Гусак. А що робить?
Сторчак. Зпищи його бездоганність. Він бездоганний — ось біда. І щасливий. І це відомо всім. І в цьому його сила.
Гусак. Усіх підібгав під себе.
Сторчак. Навпаки. На взводі всіх тримає. Чим? Силою щастя. Він весь обернений до людства отсим щасливим, боком.
Гусак. Да-а...
Сторчак. А хай от, скажімо, пізнає віїї скорботи особисті. І хай його побачать люди зі сторони пеіцастя Журби йому!.. Хай він страждання пізнає!
Гусак. Яке?
Сторчак. Яне завгодно. Важно, щоб він перестав бути щасливим. І тоді...
Гусак. ...зробиться ще дужчим.
Сторчак. О ні! Журба ще не піднесла нікого в світі й не зміцнила. Та ще коли поверх журби пустити клевету.
Гусак. Одмете.
Сторчак. Другу! Третю!.. Десяту!.. От він служив у ГПУ на афганському кордоні. А хто поручиться, що він не шпик афганський?.. Вона ж куркулихою була п'ять років? Прикиньте... Зважте...
Гусак. Дурниці.
Сторчак. Дурниці? Хай спростує. Знаки клевета зостануться ж на ньому. Та ще коли по полю наклепу розкидать клятви в вірності. О-о!.. А Мар'яна... Колгосп її любить. Вона передовичка. Чиста... Ну, вона може перестати бути чистою. Стане теж аморальною... Потім можна взагалі... Головне, щоб він спустошився.
Гусак (риючись у паперах). Крупно, крупно. Прямо артист... Що за напасть?! Загубив десь інструкцію... Ну, к чорту!..
Сторчак. Домовились!.. (Іде з Чорнотою до дверей).
Гусак. Да! Попереджаю: на зборах може статись так, що буду крепко лаяти.
Сторчак. А може, й навпаки. Сьогодні збори розпочне знаєте хто? Печитайло. Ми вже домовились учора. Видасть Скиданові таку правду, що голова піде обертом.
Сторчак і Чорнота виходять.
Гусак. Як глибоко проник у мою душу класовий ворог. Читає, як у книзі... І, певно, думає, що вже мене купив. Ну ні-і!.. Зробить своє діло — ф'ють! Інакше дійсно... Фу, гидота... (Знайшов інструкцію). Знайшов, слава богу. (Виходить).
Входять секретар партбюро Пасічний, Верещака, Дробиньский.
Дробинський. Вигура їде!
Пасічний. Нарешті... От порядки!.. Третій день зриваються загальні збори. Де це видано!
Дробинський. Тихо... йде... Здрастуйте!
Входить Вигура.
Вигура. Сьогодні виведемо па чисту воду раз назавжди. Досить!.. Привіт... Не думав я, що ваш Скидан... Де Скидан?
Пасічний. В район покликали.
Дробинський. Вернуть?
Вигура. Негайно...
Дробинський хутко виходить.
Не поздоровиться кому-небудь на зборах. Вже чортзна-що тут завели. Родинний альянс з куркульством! Незаможникам рота затуляють!
Пасічний. Цього нема.
Вигура. Без заперечень! Одповісте, коли вас запитають, товаришу секретар. (До Верещаки). Найбільш прогресивна біднота вже стогне, її затискають у правлінні.
Пасічний. Нема таких. Я заперечую.
Вигура. Можу нагадать. Про Гусака забули?
Входить Дробинський.
Дробинський. Пробачте. Збори починать? Пасічний. Ідем.
Входять Платон Шерстюк і Тихий.
Пасічний. Прошу вас... після зборів.
Вигура. Постійте. Треба вислухать. (До Шерстюка). Вам що?
Шерстюк. Ми тут, порадившись, прийшли до вас просить, товаришу Вигура. З нагоди вашого приїзду...
Вигура. Що саме?
Шерстюк. Чутка йде, ніби Гусак до партії заяву подає.
Пасічний. Подав уже.
Вигура. Ага, інтересно... Ну-ну...
Шерстюк. Так... І що його настановлюють не то заготскотішою, не то заготзерпом?
Вигура. Посади ще не визначали. А що?
Шерстюк. Дак ми от просимо, пробачте, його в ячейку не приймать.
Вигура. А хто це «ми»?
Тихий. Куток наш... Безпартійна групировка...
Вигура. Групировка?.. (До Верещаки). Ви чули? Ось!
Шерстюк. Його сусіди, одне слово.
Вигура. Он що... Ви маєте на Гусака матеріал?