Заброда. Шановне куркульство, гинемо! Мар'яна. Ай!..
Буланий. Тихо!
Кривошия. Тихо, гадюко!
Паливода. Ай, тихо, ради бога! Ай-ай-ай!..
Пауза.
Кривошия. Чого замовк, Григорію? Тут так усі твого приїзду ждали...
Заброда. Не їхав я—летів. Да так летів, що коні кров'ю блюнули й попадали на шлях. Тоді я сам побіг ярами, неначе злодій той...
Горлиця. А чи ж не злодій ти?!!
Паливода. Мовчи, злодюга сам!
Зягно. Тихо, злодіяки!
Заброда. Браття, помовчіть. У Запоріжжі на базарі читав газету я па парканах. Газету «Правду». Поплив паркан перед очима, і натовп, і рундук. Тоді купив її за гривеника, і «Правда» випала у мене з рук. Вона була про нас. її кричало радіо хрипливе мені в потилицю, у спину, в груди — «Знищити як клас!» Перелякались коні. Вилітаю на дорогу. Шлагбаум падає... Дивлюсь, аж у вагонах нас уже везуть па північ і на схід — з дітьми і стариками... Як страшно світ змінився. Не бачу вже нічого... (Дивиться вбік). Ідуть!!!
Мар'яна. Ой боже ж мій! (Побігла а немовлям на руках).
Всі хором співають: «Як прийде страшний суд на нас — треба помирати, і яке було багатство — треба покидати...» Входять активісти-незаможники на чолі з Петром Скиданом і група середняків.
Гусак. Ага, куркулики, ось вони! Позліталося докупи гайвороння!
Скидан. Замовкни. Не відаєш, що мелеш і коли.
Гусак. Не буду. (Змовк).
Скидан (до куркулів). Організований народ. Всі, дійсно, вкупі. Радитесь?
Паливода. Здоров, Петро!
Скидан. Мовчу.
Ласкавий. А що таке?
Скидан. Від ниньошнього дня перемінився світ. Декретом партії ось тут, у «Правді», одрізано вас од села, неначе вовче м'ясо або рак, звиніть за порівняння. Для нас ви перестали бути земляками. Досить стрільби, палійства, саботажу. Кончено.
Буланий. Та як же ж так?
Паливода. Дозвольте...
Скидан. Так треба.
Буланий. Як треба?..
Скидан. Знищується клас. Прийшли прощатись ми, а пе здоровкатися з вами.
Гусак. Гнать!
Скидан. Помовч! (До куркулів). Поїдете па нові землі.
Паливода. Надовго?
Скидан. На все життя.
Заброда (підходить до Скидана). Ну що ж! Коли вже так — прощай, сусід і переможець...
Скидан. Прощай.
Заброда. Як я ненавиджу тебе!..
Скидан. Не маю і я приязні до тебе, Забродо.
Заброда. Коли б ти міг отут мене убить, повісити чи задушити зараз! Коли б душа моя покинула мене і полетіла геть з подвір'я, коли б лежав я трупом отут-о і батько плакав надо мною, то навіть мертвий я б тремтів і бивсь об землю — так я ненавиджу тебе.
Скидан. О, ти такий!
Тихий. Яка страшенна сила!
Скидан. Не сила тут. Безсилля скаженіє.
Заброда. Проклятий голодранець!
Скидан. Не заперечую. Про мене й пісню складено:
«Вставай, проклятьем заклейменный...»
Хор. «Весь мир голодных и рабов...»
Заброда. Будь ти проклят!
Гусак. Замовч, мироїд, уб'ю!
Вигуки. Бий його!
Скидан. Не смійте доторкатись! (До Заброди). Чого тепера вже клясти, хижак? І кого!?
Заброда. Тебе і твою владу надо мною...
Нечитайло. А бодай тобі язик усох!
Заброда. ...твій урожай, і план, і навіть дощ, який я заклинаю не іітп на ваші ниви!
Уляна. А куди ж йому йти? Вся земля тепер гуртова. Мино!
Нечитайло. Помовч...
Заброда. Я проклинаю запорізький степ, що обробляли ми його віками!
Незаможники. Хто обробляв?
Трубенко. Він обробляв?
Левко Цар. Еге ж. Робили нашими руками!
Ласкавий. Все одно. Хіба ж не козаки ми? Адже тут, де ми змагаємося нині, стояла Запорозька Січ ще за Хмельницького Богдана. Чи ж не всі ми...
Паливода. ...нащадки славних запорожців!?
Горлиця. Нe діти одної матері України?
Скидан. Так. Всі ми козаки, та не всі однакові.
Гусак. Он учитель каже, що запорожці — вигадка панів із Вукоопспілки.
Скидан. Скажи учителю, що він блазень.
Гусак (до вчителя). Чули?
Сірик. Я так ие говорив! Я казав, що у XVII і XVIII століттях в районі діііпровських порогів перебував певний ррошарок певних продуктів епохи, обумовлених класовими економічними...
Паливода. Дурниці мелете...
Скидан. Годі! Обумовлений продукт.
Сірик. Ой яка гидота! Не вірте мені. (Беззвучно). Я одмовляюсь!
Заброда. Виходить, запорожців зовсім не було, чи як по-вашому?
Скидан. Чому? Були і навіть є.
Паливода. Чи не ви часом?
Скидан. А хто ж? Хто був ворогом народу в старовину? Пани і дуки. Хто були запорожці? Збройні вороги ворогів народу! Отак і ми — ваші вороги й переможці. Скажете, ні?
Паливода. Цю політграмоту чуємо з сімнадцятого року.
Заброда. Прокляття!..
Скидан (до ішроду). Чули? Все обчислив і зважив. І все прокляв. Колгоспний лад і нашу перспективу. Судьбу нащадків наших і батьків. І навіть степ.
Заброда. І степ!!!
Цар. І дощ прокляв небесний!
Заброда. І дощ!!!
Входить Мар'яна.
Мар'яно, де дитя?
Мар'яна. Умерло для тебе.
Заброда. Дитина де, гадюко?
Мар'яна. І ти вже мертвий.
Заброда. Уб'ю! Дитина де?!
Лаврик (вбігає). Дядьку Скидан! Забродиха підкинула дитя в колгоспний двір!
Заброда. А-а!..
Скидан. Чули? Ще один доказ: будуще за нами. (До Заброди). В тобі, Забродо, я не кляну нічого, бо нічого клясти. Ти весь у минулому.
Заброда. Скидан, я не один, як бачиш, да і таких, як ти...
Скидан. Таких нас мільйони.
Заброда. Рахунки зводять отут по Марксу за століття. Ми пропащі.
Скидан. Так, ви пропащі.
Заброда. Подія ця в історії народу нашого велика, єдина...
Скидан. ...і неповторна.
Заброда. Так.
Скидан. Ну?
Заброда. Так от, як індивід, чия жінка немовля свое підкинула тобі...
Скидан. Чого ти хочеш?
Заброда. Я хочу битися з тобою особисто. Прошу тебе. Може, я вб'ю тебе індивідуально, а ні, — так ти мене. Адже обидва ми улани лейб-гвардії його величності.
Скидан. Ми вахмістри, не офіцери. Яка там в нас дуель! До речі, е закон.
Заброда. Закон?! До зброї!
Бас і Буланий. Охляли...
Заброда. Сибір нашого царя! (Подається до куркульського натовпу і, вхопивши шаблю, кидається на Скидана).
Скидан. Гаркавий, швидко! (Бере в міліціонера Гаркавого шаблю і одним ударом вибиває в Заброди зброю), .Чортзна-що!
Заброда. Здаюсь... Кінчай.
Скидан. Заберіть гадів!
Гусак. Куркулі, струнко! Равнєніе наліво, шагом марш!
Заброда. Свят, свят, свят...
Куркулі (співають). «Свят господь, господь Саваоф. А до нас страшний суд наближається...» (Рушають зі сцени).
Трубенко. Мино, а ти куди?
Гаркавий. Громадяни! Обережно! Не плутайтесь між ворогами!
Уляна. Мино, Мино! Куди ти-бо, га? Чи як?!
Нечитайло. Да не страми мене, не дратуй на людях!
Скидан. Дядьку Мино! Куди ви вплутались? Тітко Уляно! Ви ж середняки!.. Назад!
Уляна. Куди? Ой!.. Пробочку! Мино!
Нечитайло. Га? Куди, кажете?
Скидан. Назад!
Нечитайло. Так де ж воно? От біда, їй-богу...
Уляна. А, рятуйте!
Мар'яна (до Скидана). Прощай, Петре! (Іде).
Скидан. Прощай.
Мар'яна (обертаючись). Петре, скажи мені одне хоч слово на смерть.
Скидан. Живи. (Дивиться вслід Мар'яні, що зникав в натовпі).
Уляна. Пропала пісня... Повезли на Соловки.
Пасічний. Чого пропала? Наші пісні — народні.
Уляна. Наші, а співать кому? Всю півчу повезли. Дівчат хоч би не той...
Пасічний. Нічого. Заспіваєм самі.
Скидан. Ще й нових наскладаєм. І заспіваємо, товариші, по-новому на цілий світ.
Лаврик. Заспіваємо, дядьку.