!
Приходьте і спробуйте нашу смачну смажену рибу!
. !
Гарячий і свіжий устричний суп. Випийте чашу вранці і відчуйте бадьорість весь день!
!
Свіжа риба з порту всього по п'ять пенсів за штуку!
!
Кекси та суп з вугра складають ідеальне поєднання!
! ! !
Раковини! Раковини! Раковини!
. !
Овочі, щойно зірвані з ферм за містом. Дешево і свіжо!
.
Пересувні торговці, які продавали овочі, фрукти та гарячу їжу, кричали вулицями, манячи пішоходів, що поспішали. Деякі з них зупинялися і уважно порівнювали перед покупкою. Інші нетерпляче махали руками, бо ще не знайшли роботи на день.
. = =
Чжоу Мінжуй вдихнув подих повітря, яке змішало як шкідливі, так і запашні аромати. Міцно стиснувши револьвер у лівій руці, він міцно тримав записки. Він натиснув на капелюха правою рукою, проходячи жвавою вулицею, трохи сутулився.
. ,
У населених пунктах обов'язково мали бути злодії. Крім того, на цій вулиці не бракувало бідних громадян, які працювали неповний робочий день після втрати попередньої роботи. Були також голодуючі діти, яких експлуатували дорослі, щоб виконувати їхні накази.
Він ішов уперед, поки не досяг точки, коли скупченість навколо нього нормалізувалася. Він випрямив спину і підняв голову, щоб подивитися на вулицю.
. =
Там буяв бродяга-акордеоніст. Мелодія була то приємною, то палкою.
.
Поруч з ним було кілька дітей у рваному одязі з блідим кольором обличчя через недоїдання.
, -
Вони слухали музику і рухалися в такт, танцюючи саморобні хореографії. Їхні обличчя були сповнені радості, наче вони були князем або ангелом.
; .
Повз проходила незворушна жінка; Її спідниця була брудною, а шкіра тьмяною.
.
Погляд її здавався тьмяним і млявим. Тільки коли вона подивилася на купу дітей, спалахнуло слабке світіння. Вона наче побачила себе тридцятирічної давнини.
.
Чжоу Мінжуй наздогнав її і повернув на іншу вулицю, перш ніж зупинитися в пекарні Смірін.
. - . =
Власницею пекарні була сімдесятирічна бабуся на ім'я Венді Смірін. Її волосся було повністю сірувато-білим, і вона завжди носила доброзичливу посмішку. З самого початку спогадів Кляйн вона була тут, продаючи хліб і випічку.
,
О, печиво Тінген і лимонні тістечка, які вона пече, дуже смачні
.
Чжоу Мінжуй ковтнув повний рот слини і посміхнувся.
. =
Пані Смирін, вісім фунтів житнього хліба.
. , ? ? .
Ах. Дорогий Кляйн, де Бенсон? Невже він не повернувся? — усміхаючись, запитала Венді.
=
Ще через кілька днів невиразно відповів Чжоу Мінжуй.
=
Коли Венді взяла житній хліб, вона зітхнула. Він, безперечно, працьовитий хлопець. У нього буде хороша дружина.
~ , =
Сказавши це, куточки її губ згорнулися, і вона грайливо сказала: «Тепер все добре». Ви вже закінчили навчання. Ви випускник історичного факультету нашого Хойського університету ~ О, скоро зможете заробляти гроші. Ви не повинні залишатися в квартирі, в якій зараз живете. Як мінімум, у вас повинна бути ванна кімната, яку ви можете назвати своєю.
. ,
Пані Смирін, ви, здається, сьогодні молода та енергійна жінка. Все, що міг зробити Чжоу Мінжуй, це відповісти сухою посмішкою.
, !
Якби Кляйн успішно пройшов співбесіду і став викладачем в Тінгенському університеті, це правда, що його сім'я відразу ж піднялася б до більш високого соціально-економічного статусу!
= .
У своїй пам'яті він колись фантазував про оренду бунгало в передмісті. На першому поверсі буде п'ять-шість кімнат, дві ванні кімнати, величезний балкон нагорі, дві кімнати, їдальня, вітальня, кухня, ванна кімната та підземна комора.
= =
Це не було бажаним сном. Навіть викладач стажування в Тінгенському університеті мав би тижневу зарплату в два золотих фунта. Після випробувального терміну зарплата буде підвищена до трьох золотих фунтів стерлінгів і десяти солі. Треба було знати, що, незважаючи на те, що брат Кляйна, Бенсон, пропрацював стільки років, щотижнева зарплата становила лише один фунт стерлінгів і десять солі. Звичайні робітники на заводі не отримували навіть фунта або, в кращому випадку, трохи більше. А орендна плата за бунгало становила приблизно від дев'ятнадцяти солі до одного фунта вісімнадцяти солі.
.
Це різниця між заробітком трьох-чотирьох тисяч юанів і заробітком чотирнадцяти-п'ятнадцяти тисяч юанів на місяць, — пробурмотів собі під ніс Чжоу Мінжуй.