Джон П. Стрелекі
ПОВЕРНЕННЯ ДО КАФЕ НА КРАЮ СВІТУ
Наснажливе продовження бестселера N° 1
Твори Джона П. Стрелекі
«Кафе на краю світу»
«Повернення до кафе на краю світу»
Reconnection — A Third Visit to The Why Café («Новий контакт: третій візит до кафе на краю світу»)[1]
Life Safari («Життєве сафарі»)
The Big Five for Life («Велика п’ятірка для життя»)
The Big Five for Life — Continued («Велика п’ятірка для життя: продовження»)
Ahas! — Moments of Inspired Thought («Прозріння: моменти натхненної думки»)
Ahas! — Volume II («Прозріння: частина 2»)
Ahas! — Volume III («Прозріння: частина 3»)
What I’ve Learned («Чого я навчився»)
How to be Rich and Happy («Як бути багатим і щасливим», співавтор)
Пролог
Часом, коли цього найменше очікуєш і, певне, найбільше потребуєш, можна несподівано опинитися в новому місці з новими людьми й дізнатися щось нове. Так сталося зі мною вночі багато років тому в маленькому закладі, який лагідно звали «кафе “Чому”».
Після проведеної там ночі моє життя пішло таким шляхом, якого я навіть не уявляв. Я дізнався, що таке справжня свобода, і усвідомив, що вона — моє покликання.
Я ніколи не розумів, як або чому відвідав кафе саме тоді, коли його відвідав, а просто радів, що мав цю можливість.
Аж раптом одного дня я знов опинився перед тим кафе за просто неймовірних обставин. І візит туди вдруге спричинив у моєму житті зміни, за які буду вдячний довіку.
Ось історія мого повернення до кафе «Чому».
Розділ 1
День був ідеальний: небо прекрасно блакитне, повітря тепле, але не задушливе. Я почувався як у раю. У певному розумінні я в ньому й перебував. Така вже атмосфера на Гаваях.
Усі мої плани на день зводилися до прогулянки на велосипеді. І все. Жодного графіка, жодного заздалегідь визначеного маршруту, жодного плану дій. Просто тривала прогулянка, під час якої я крутитиму педалі по випадкових дорогах і їхатиму туди, куди вестиме інтуїція. Тільки я, мій велосипед і рай, який потрібно дослідити.
Я провів так уже кілька годин і тепер гадки не мав, де перебуваю. А саме цього я й хотів.
У голові промайнула одна з улюблених пісень. Її виконує Джена Стенфілд. У цій пісні є такі слова: «Я не загубилась, я вивчаю місцевість». Вони ідеально годилися до моєї прогулянки. Багато в чому ці слова ідеально годилися до більшості моїх пригод.
Раптом я згадав одну з ночей, що минула багато років тому. Щоправда, тоді мені не здавалося, ніби я вивчаю місцевість. Я думав, що просто загубився. Та ніч змінила моє життя. Ніч, проведена в маленькому закладі, що звався «Кафе “Чому ви тут?”». Тóму, який відвідувачі лагідно звали «кафе “Чому”».
Від тієї ночі змінилося дуже багато. Згадати, як я жив тоді, було складно. Здавалося, то було інше життя. То був інший я.
Я здолав поворот на дорозі й мигцем побачив океан. Такий неймовірно блакитний. Я уявив морську черепаху. Ще один зв’язок із тією ніччю в кафе.
Це було дивно. Кафе так ніколи й не покинуло мене по-справжньому. Проте вже давно я не згадував його так яскраво.
Ще два повороти. Ще два приголомшливі краєвиди.
Гаваям властива неймовірна суміш кольорів. Оскільки ці острови утворилися з вулканів, на них повсюди темно-чорний лавовий камінь. А потім, коли він розпадається, природа неначе хоче створити ідеальний контраст, і в новому ґрунті виростають найчарівніші зелені рослини. Додайте до цього бірюзову блакить океанських вод і міріади відтінків помаранчевого, червоного та інших яскравих кольорів різноманітних квітів повсюди — яка неймовірна втіха для очей.
«Чудово, — подумав я. — Як же чудово».
Останні десять місяців мого життя були сповнені чудового. Я спостерігав за китами на узбережжі Південної Африки, їздив на сафарі в Намібію, допомагав щойно вилупленим морським черепашатам утекти до хвиль у Центральній Америці. Кульмінацією моєї подорожі стала тримісячна мандрівка на велосипеді по Малайзії та Індонезії. Тепер, прямуючи додому, я на кілька тижнів зупинився на Гаваях.
Зрештою, коли опиняєшся так близько до раю… можна й побавитися в ньому.
Це була не перша моя спроба дослідити світ. Після ночі, проведеної в кафе багато років тому, я опанував новий підхід до життя. Я рік працюю, а тоді рік подорожую. Тоді знову рік працюю й рік подорожую. Більшості людей це здається дивним. Вони турбуються про стабільність і безпеку. Зате мене це влаштовує. Я зрозумів: людина, яка добре виконує свою справу, завжди потрібна. Здобути нову роботу для мене ще ніколи не було проблемою.
1
Книжки із заголовками, поданими англійською та українською мовами, ще не опубліковані українською. (Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.)