Джал Арн підійшов до балюстради і задумливо подивився на місто, яке запалювало свої перші вогні. У сутінковому небі вже світилися обидва місяця: один — густого золотистого кольору, другий — холодний і сріблястий.
— Галактикою повзуть чутки. Джерело їх невідоме, але кажуть, що на кордонах Зовнішнього Космосу з’явилася грізна невідома небезпека. Нічого конкретного ніхто не повідомляє, але керівники деяких королівств стурбовані. Інші, щоправда, вважають, що все це вигадки.
— Те, що ми бачили на Тейні, не плід нашої уяви, — заперечив Ґордон. — Коркханн розповість вам усі подробиці.
— Він це зробив. Я прийняв його відразу ж після прибуття. І я не в захваті від його звіту. — Джал Арн скрушно похитав головою. — Рішення треба приймати невідкладно. Сьогодні ж. Навіть, якщо є ризик поставити під загрозу усталений політичний устрій Галактики. На жаль, інформації недостатньо. Він замовк і попрямував до виходу. Обернувшись у дверях, посміхнувся:
— Ви працювали замість мене кілька днів, Джон Ґордон. Можу вас запевнити, що з того часу мої обов’язки не стали ні на йоту приємніше.
Джал Арн вийшов.
— Я проведу тебе до ваших з Коркханном покоїв, — сказав Зарт. — Я розпорядився, щоб їх приготували тут, поблизу. Нам є про що поговорити.
Опинившись у своїх апартаментах, Ґордон був вражений їхньою розкішшю.
Порівняно з ними, житло Зарт Арна виглядало спартанським: подібно до більшості вчених, принц надав перевагу скромній, суворій обстановці. Над спинкою одного з крісел стирчав пучок пір’я. У кріслі, як з’ясувалося, сидів Коркханн. Обличчя міністра було звернуте до чудової панорами міста, тепер уже яскраво залитого ілюмінацією, і зіркам, в якому спалахували час від часу бортові вогні кораблів.
— Мені дуже не подобається те, що я дізнався, — почав Ґордон, наближаючись до Коркханна. І раптом закричав зі страху: — Коркханн!.. Тіло пернатої істоти було на диво нерухомим, як і його обличчя зі смішним дзьобом, до якого Ґордон за останні дні звик і навіть відчував певну симпатію. Бурштинові очі потьмяніли, ставши схожими на холодні дорогоцінні камені. Ґордон схопив Коркханна за плечі, відчуваючи дивну крихкість покритого пір’ям тіла.
— Коркханн! Що трапилося? Прокиньтеся! Прошу вас!..
В очах негуманоїда промайнув проблиск свідомості… Нескінченна біль. Такий вираз очей могла б мати чиясь проклята душа.
На лобі Ґордона виступили рясні краплі поту. Він тряс непритомного, щось кричав. У погляді міністра знову з’явилося страждання, потім відблиск нелюдської боротьби, яка відбувалася всередині, потім щось ніби вибухнуло. Коркханн зігнувся навпіл, його крихкий тулуб затремтів.
З горла його почулося невиразне бурмотіння.
— Що трапилося? — Повторив Ґордон. Але тільки за хвилину Коркханн спрямував до нього очі, наповнені розгубленістю і болем.
— Це те, що ми вже один раз випробували. І ви і я. Тільки набагато гірше. Ви пам’ятаєте ту істоту в сірій рясі, яка намагалася позбавити нас розуму на Тейні?..
Ґордон відчув, як кров холоне у жилах. Так, він пам’ятав, занадто добре пам’ятав таємничу істоту — союзника графа Сін Крівера та інших прикордонних владик. Його боялися навіть Геррни…
— Так, — прошепотів Коркханн. — Один з них знаходиться тут, у палаці.
3
Імператорський палац сяяв у ночі тисячами вогнів. Крізь сотні вікон виливалися яскраві промені світла, виривалися вибухи музики, чулися незліченні голоси. На честь іменитих гостей давали великий бал. Строката юрба гостей, які прибули зі світів, де пір’я, луска або шерсть замінювали шовковий одяг, веселилася у величезних залах і дегустувала напої. Очі, вузькі і круглі як тарілки, очі фасеточні і очі без вій жваво блищали у світлі тисяч люстр. Смішні силуети блукали у саду серед сяючих квітів з системи Ахернара.
Як нагадування, що Імперія вміє не тільки розважатися, біля двадцяти кораблів одночасно піднялися у повітря, заглушивши музику ревом двигунів. Легкі розвідники і «привиди» злетіли раніше, тепер настала черга важких крейсерів. Блиск їх корпусів на мить затьмарив сузір’я. Вони прямували на базу у районі Плеяд.
Ґордона практично не був на святі. Разом з Зартом він взяв участь у церемонії виходу Джал Арна, потім всі троє піднялися до кабінету імператора. Ґордон здогадувався, що дуже багато хто запитує себе, чому це якийсь землянин без чинів і звань всюди супроводжує владику Імперії.