— Тепер це був я?
Ґордон мовчки кивнув. Антаресець сів, обхопивши голову руками.
— Якого біса він просто не вб’є нас?
— Він не може, — відповів Шорр Кан. — Звичайно, Х’харн здатний позбавити нас розуму, одного за іншим, проте його навряд чи надихає перспектива залишитися на кораблі у компанії трьох ідіотів, — Він знову подивився на двері, які відділяли їх від кормової частини, — Але і підійти до нього нам ніколи не вдасться… Ґордон дивився на екран переднього виду. Корабель із запаморочливою швидкістю мчав по найнебезпечнішим ділянкам Межі, густо заповненим сліпучим сонцями, мертвими зірками, астероїдами, осколками планет. Зрозуміло, Шорр Кан правий, але… Підкоряючись раптовому імпульсу, не даючи собі ні секунди на роздуми, Ґордон кинувся до пульта управління і став натискати кнопки і клавіші, перемикати тумблери, смикати за важелі. І корабель немов оскаженів.
Курс безладно змінювався, корабель кидало з боку в бік, щомиті загрожуючи розплющити об якусь з кам’яних брил, які пролітали поряд. Хелл Беррел і Шорр Кан каталися по рубці, страшенно лаючись.
На Х’харна, який ховався у кормових відсіках, тряска, очевидно, теж сильно подіяла. Принаймні, він не робив ніяких спроб втрутитися.
— Ти з глузду з’їхав? — скажено закричав Хелл Беррел. — Ти що, хочеш нас прикінчити?! Прибери лапи з пульта!..
— Це наш єдиний шанс! Потрібно налякати чудовисько. Ідіть сюди і робіть як я! Воно не здатне контролювати трьох одночасно!
Подивившись на екран, Хелл Беррел побачив божевільний танець зірок.
— Зараз ми вріжемося! Це самогубство!
Але ІІІорр Кан вже зрозумів задум Ґордона і підштовхнув антаресця до пульта.
— Вперед, друже! Розрегулюйте все це до бісової матері!
Занадто здивований, щоб роздумувати про наслідки, Хелл підкорився. Тепер вже втрьох вони знущалися над пультом. Скажений танець корабля став ще більш швидким і хаотичним. Гравітаційний захист оберігав тіла людей від різких поштовхів прискорення, однак проти запаморочення був безсилим.
— Гей, ти! — 3 останніх сил закричав Ґордон. — Думаю, ти мене розумієш. Якщо ми зараз розіб’ємося, ти помреш разом з нами. А якщо спробуєш узяти одного з нас під контроль, я тобі гарантую невелику ката…
Він чекав нового льодового вибуху у свідомості, але марно. Замість цього відчув, як у мозок до нього обережно вповзають телепатичні щупальця — холодні, чужі та перелякані.
«Припиніть! — Телепатично відповів зі свого укриття Х’харн. — Якщо ви будете продовжувати, я не витримаю. Зупиніться!»
2
На лобі Ґордона виступили великі краплі поту. На екрані з жахливою швидкістю росла безформна хмара, яка складалася з космічного пилу та кам’яних уламків. Він прибрав руки з пульта управління.
— Нехай буде так, — звернувся він до своїх товаришів. — Але приготуйтеся почати все спочатку.
Очевидно, Х’харн бачив події очима людей. У свідомість Ґордона проникла його тривожна думка:
«Повертайте, або ми пропали».
— Куди? — Огризнувся Ґордон. — До ваших Магелланових Хмар? І не подумаю.
«Так, мені треба туди повернутися, — було нове уявне послання. — Але ми можемо домовитися».
— Яким чином?
«Ви приземлитеся на розташованій поблизу безлюдній планеті і залишите корабель».
Ґордон запитально подивився на своїх супутників.
— Я вловив його пропозицію, — відгукнувся ІІІорр Кан, — Ти теж, Хелл? Боюся, вона нам нічого не дає. Що як йому заманеться знову зайнятися своїми іграми?
«Ні», — жваво заперечив Х’харн.
Ґордон вагався. Втім, йому не було чого більше запропонувати. Унікальна ситуація! Вони замкнені у кораблі, під владою телепатичної сили ворога, який, проте, здатний контролювати одночасно лише одного або двох з них… У голові народилася нова ідея, але він поспішно її придушив. Не можна зараз думати про це. Не можна. Він знову подивився на товаришів.
— Я вважаю, варто ризикнути.
«От і добре, — одразу ж відгукнулася чужа нетерпляча думка. Мабуть, занадто нетерпляча. — Я розповім вашому колезі, куди летіти».
— Яким чином? — Засумнівався Ґордон. — Знову підкоривши його свідомість? Ні, діла не буде.
«А що ж робити?»
— Пояснити телепатично Хеллу все, але при повній свідомості. І нехай повторює вголос. Якщо побачимо, що він собою не володіє, ми знову зробимо цю штуку з пультом. І будь- що-будь, хоч катастрофа. На цей раз відповіді не було довго. Хелл Беррел зі страхом дивився у екран переднього огляду. Вони перебували вже у небезпечній близькості від космічного хмари. Якщо Х’харн найближчим часом не прийме рішення, все буде скінчено. Так подумав Ґордон, і Х’харн, очевидно, перехопив цю тривожну думку.