— На цей раз ми вляпалися по-справжньому. Щоб покінчити з нами, їм достатньо відкрити зовнішній люк.
Ґордон похитав головою:
— Вони цього не зроблять. Шорр Кан переконав їх, що ми потрібні Сін Кріверу живими.
— Так, я чув. Але, крім нього, ми — єдині, хто знає, як все було на Аарі. Якщо він справді наш союзник, то це не має жодного значення. Але якщо він веде подвійну гру… Сумніваюся, що він мріє, щоб Син Крівер дізнався про його роль у цих справах. Він здатний без коливань відправити нас за борт. А іншим скаже, що ми, мовляв, зробили це самі. Вважали за краще смерть ніж безчестя, як вірні піддані Імперії… Чи ви все ще вірите, що Шорр Кан нас не зрадить?
— Вірю, — твердо сказав Ґордон. — Але не через якісь там принципи чи ідеала. Він нас не зрадить, бо це йому невигідно.
Хелл Беррел уважно подивився на Ґордона, ніби намагаючись прочитати його думки, потім сів на металеву підлогу і сперся спиною об стінку камери.
— Хотів би я розділяти вашу впевненість…
Ґордон промовчав. Насправді він був упевнений тільки у собі.
5
Двигуни крейсера мірно гули. Корабель мчав великими просторами Межі, але час для двох бранців тягнувся надзвичайно повільно. Вже багато разів відкривався внутрішній люк, через який охоронці давали їм воду і їжу. Інших подій не відбувалося, а Шорр Кан взагалі не з’являвся. Ґордон почав розділяти скептицизм Хелла. При найменшому шумі він з тривогою озирався на зовнішній люк — чи не рухається той, щоб впустити космос у приміщення шлюзу. Досі відкривався лише внутрішній люк. Але хто гарантує, що так і буде? Тривога Ґордона збільшувалася. Він все частіше проклинав себе за необдумані вчинки, внаслідок яких Ліанна залишилася одна. І проклинав не тільки подумки.
— Звичайно, я все розумію, — не витримав одного разу Хелл Беррел, — але я ситий по горло твоїм голосінням. Щось зробити ми все одно не можемо, а твої стогони мене нервують. Ґордон відчув, як у обличчя кинулася кров, але стримався. Замість того, щоб розлютити, він мовчки опустився на підлогу у звичну вже позу — місця для ходьби у приміщенні не було. З похмурої задуми його вивів незвичайний запах. Злегка гіркуватий, він виходив, ймовірно, з системи повітрообміну. Ґордон скочив і втягнув повітря носом. Це було останнє, що він запам’ятав, перш ніж без тями впав на підлогу. Він навіть не відчув болю від падіння…
Якийсь час по тому він став приходити до тями. Його трясли за плечі… Хтось гукав його по імені:
— Джоне, Джоне, нумо, прокидайтеся!..
Він відчув у носі поколювання. Потряс головою, чхнув, нарешті відкрив очі.
Над ним схилявся Шорр Кан, тримаючи перед носом вузький балон, з якого бив струмінь безбарвного газу.
— Кисень, щоб очистити ваші мізки, — пояснив колишній диктатор. — Прокидайтеся, мені потрібна ваша допомога.
Ґордон відчував себе приголомшеним, але свідомість потроху прояснялася.
— Газ… у повітряній системі… Це через нього я втратив свідомість…
— Так, паралізуючий газ. Мені вдалося позичити кілька балончиків у арсеналі. Я підключив їх до системи повітрообміну. Ґордон, вхопившись за Шорр Кана і похитуючись, піднявся на ноги.
— Офіцери?..
— Повністю виведені з ладу. Я, зрозуміло, заздалегідь надів скафандр і зняв його щойно, коли повітря вже очистилося. Як ви себе почуваєте, краще?
Ґордон відштовхнув кисневий балон.
— Все добре.
— Офіцери і екіпаж у відключці, але газ скоро перестане діяти. Ми з вами повинні хутко всіх нейтралізувати, тим часом Хелл займеться управлінням. Я, правда, включив автопілот, але космос на Межі небезпечний для навігації. Хелл Беррел все ще не прийшов до тями, і Шорр Кан тицьнув йому під ніс шиплячий струмінь кисню. Повернувшись до Ґордона, зауважив з посмішкою:
— Хіба я не обіцяв, що незабаром звільню вас?
— І дотримали слова. Вітаю.
Ґордон хитнув головою, і цей рух негайно ж відгукнувся сильним болем у потилиці. А коли Хелл Беррел відкрив очі, його перша реакція на Шорр Кана була воістину комічної. Абсолютно автоматично він простягнув обидві руки вперед і стулив пальці на горлі колишнього диктатора. Але сили ще до нього не повернулися, він був слабкий, як кошеня, і Шорр Кан, легко відкинувши його у сторону, вигукнув: