— Щоб ви знову почали плести інтриги на Межі! — вигукнула Ліанна. — Ви…
— Ваша високість, — соромливо виголосив Шорр Кан, — Повірте, з цими справами покінчено раз і назавжди. Я постарів і набрався мудрості, і єдине, що мені потрібно — це маленька планета, де я б зміг мирно закінчити свої дні.
— О боже! — Знову втрутився Ґордон. — Зупиніться, або я заридаю.
— Я майже впевнена, — сказала Ліанна, — що найближчим часом ви знову очолите яку-небудь змову на Межі і що мені доведеться все життя шкодувати про прийняте зараз рішення. Але королі віддають свої борги… Беріть цих людей і забирайтеся! Шорр Кан з галантним поклоном поцілував їй руку. Потім підійшов до Ґордона, і вони обмінялися міцним рукостисканням. А вже залишаючи балкон, помітив похмуре обличчя Хелл Беррела і наблизився.
— Я знаю, друже, як вам зараз важко. Ми подолали разом стільки небезпек, і я розумію, як важко ви переживаєте наше розставання.
Бронзове обличчя антаресця налилося кров’ю. Він спробував щось сказати, але з рота вирвався лише якийсь невиразне звук. Шорр Кан гаряче потряс його руку:
— Ні, не намагайтеся висловити всю глибину вашої печалі, Хелл. Не треба сліз, друже, чоловіки не плачуть. Це привілей жінок. Прощайте!
І колишній диктатор Ліги Темних Світів чітким кроком, стукаючи каблуками по мармуру підлоги, пішов.
Ґордон обернувся до Ліанни і з подивом побачив на її губах легку посмішку.
— Я нарешті зрозуміла, — сказала вона, — що вас так притягує у цьому мерзотникові. Досконалість зустрічається рідко, а Шорр Кан досконалий. Він дійсно досконала нахаба!
За якийсь час з королівського космодрому піднявся космічний корабель і свічкою злетів у небо. Неспокійний і багатий на події день наближався до кінця. Незабаром білий диск Фомальгаута зник за горизонтом.