— Чому ви хочете його викинути? — прохрипів матрос.
— Ми повинні зробити це, доки ще є сила. На завтра він буде страшний. Адже йому цілий день доведеться лежати під цим жахливим сонцем.
— Краще облиште його, — пробурмотів Вільсон. — До завтрашнього дня він нам ще придасться.
Сенс цих слів не зразу дійшов до свідомості Клейтона.
Нарешті він зрозумів, чому матрос був проти його плану.
— Господи, — прошепотів Клейтон. — Ви що, думаєте…
— А чому б і ні? — рикнув Вільсон. — Ми ще живі, а він мертвий. Йому вже однаково.
— Ходіть-но сюди, Тюране, — покликав Клейтон. — Нас чекає щось страшніше, ніж смерть, якщо ми до того, як стемніє, не позбудемося цього трупа.
Вільсон загрозливо рушив на них, щоб перешкодити Клейтонові здійснити задумане, але коли його товариш Снайдер перейшов на бік Кдейтона й Тюрана, він здався, стих і невідривне дивився на мерця жадібним, голодним поглядом. Тоді як троє чоловіків спільними зусиллями намагалися і врешті перекинули тіло за борт.
Всю решту дня Вільсон просидів нерухомо, втупившись у Клейтона поглядом, в якому зблискував вогонь божевілля.
Надвечір, коли сонце стало сідати в океан, він почав хихотіти й бурчати щось собі під ніс, але його очі ані на мить не відривалися від Клейтона.
Коли стемніло, Клейтон і далі відчував на собі цей страшний погляд. Він боявся заснути, але був такий знесилений, що йому доводилося безупинно боротися з самим собою, щоб не знепритомніти. Він так страждав, що хвилини ставали для нього вічністю. Нарешті його голова схилилася на сидіння човна і він заснув. Він не знав, скільки часу проспав.
Його розбудив якийсь шурхіт неподалік. Зійшов місяць.
Злякано розплющивши очі, Клейтон побачив Вільсона, який тихо підповз до нього, вишкірившись і висолопивши язика.
Легкий шум збудив і Джейн Портер. Вона побачила страшну картину й пронизливо зойкнула. В цю мить матрос кинувся на Клейтона, мов дикий звір: його зуби шукали горло жертви. Не зважаючи на свою слабкість, Клейтон знайшов у собі достатньо сили, щоб не дозволити шаленцеві вкусити його.
Крик Джейн Портер розбудив Тюрана й Снайдера. Побачивши, в чому справа, вони кинулися на допомогу Клей тонові, утрьох подужали Вільсона й кинули його на дно човна. Кілька хвилин той лежав, щось лепечучи й сміючись, потім пронизливо й страшно закричав, скочив на ноги і кинувся в море.
Реакція після великого напруження була такою сильною, що четверо людей, які лишилися в човні, відчули себе геть знесиленими. Снайдер опустився на дно човна і гірко заплакав. Джейн Портер молилася, Клейтон тихо лаявся. Тюран глибоко замислився, обнявши голову руками. Наслідком його задуми була пропозиція, яку він зробив наступного ранку Снайдерові та Клейтонові.
— Панове, — сказав він, — ви бачите, що нас чекає, якщо ближчим часом нас не підберуть. Надії на це дуже мало. Адже впродовж усіх цих днів ми не бачили на обрії ані вітрила, ані диму з корабельного димаря. Ми, звичайно, мали б якісь шанси на порятунок, якби в нас була їжа. але без їжі — надії ніякої. Отже нам треба вибрати одне з двох: або ми всі помремо впродовж кількох найближчих днів, або один з нас повинен принести себе в жертву, щоб продовжити життя іншим. Сподіваюсь, вам зрозуміло, про що йдеться?
Джейн Портер огорнула лихоманка страху. Якби така пропозиція виходила від бідолашного матроса-невігласа, то вона була б не так вражена, але те, що це запропонував джентльмен, людина, представник витонченої культури — цього вона ніяк не могла усвідомити.
— Тоді краще нам всім померти разом. сказав Клейтон.
— Вирішуватиме більшість, — заперечив Тюран, — оскільки жертва буде лише одна. Вирішувати повинні всі. А панна Портер виключається, їй не загрожує небезпека.
— Як ми довідаємося, хто буде перший? — спитав Снайдер.
— Ми визначимо це за допомогою жеребка, — відповів Тюран. — У моїй кишені кілька монет. З них ми виберемо монету з певною датою. Той, хто витягне монету з обраною датою, буде перший.
— Я не можу брати участь в такому пекельному плані, - пробурмотів Клейтон. — Зараз може з’явитися земля або ми побачимо якийсь корабель.
— Ви робитимете те, чого захоче більшість, або станете першим без усяких зайвих формальностей жеребкування, — загрозливо сказав Тюран.
— Давайте голосувати. Я за цей план. А ви, Снайдере?
— Я теж, — відповів матрос.
— Це воля більшості, - сповістив Тюран, — а зараз почнемо жеребкування. В ньому всі однаково зацікавлені. Для того, щоб троє лишилися живими, один з нас умре, можливо, кількома годинами раніше своєї природної смерті.