- Хіба у шлюбі, тим більше, якщо він протривав стільки років, бувають слабкі сторони?
– Бувають, – гне свою лінію Михайло, котрий прийшов на срібне весілля з однією зі своїх давніх підстаркуватих дружин, яку називає «Спогади про майбутнє». – Добре, бо регулярно годують. Погано, бо змушують виносити сміття.
Добре, бо під боком ґарантована жінка. Погано, бо вона весь час та сама.
- Ну, є такі жінки, які вміють бути весь час інакшими.
- Це мистецтво притаманне винятково жінкам без стаціонарного чоловіка, – веде далі експерт жіноцтва друг сім'ї Михайло. – Жінка, що глибоко інтегрувалася в законний шлюб, весь час інша хіба що в мистецтві кулінарії.
Наречена! – гукає він на кухню, – що у нас на гаряче?
На гаряче «ростбратен» – м'ясо по-німецьки, що готується не в каструлі і не на пательні, а на залізному листі в духовці.
Це має приголомшити всіх. Сутність домашнього святкового столу – в поєднанні новацій і традицій. Фаршировані яйця – данина традиції. «Ростбратен» – реалії нового часу.
- Це на відзнаку падіння Берлінської стіни? – запитують гості.
- Ні, це на відзнаку того, що всі ви сьогодні тут, у нас, – відповідає щаслива хазяйка. – Ну що, просимо до столу!
Столи вгинаються від наїдків. Вони з дружиною сідають під збільшеною фотокарткою двадцятип'ятирічної давності.
У стелю, лунко салютуючи, вистрілює корок з шампанського.
Після першого ж тосту починають азартно кричати «гірко».
Він цілує дружину в щічку.
- Ну-у-у-у!.. Отак після двадцяти п'яти? – обурюється стіл. Тоді вони встають і цілуються в губи. Гості із повними ротами гучно рахують до десяти, відпрацьовуючи шинку, «шубу» й олів'є. А він думає: як давно вони не цілувалися в губи, хоча, звичайно, Ерос у піжамі ще кружляє над їхнім шлюбним ліжком.
- Дайте мені щось з'їсти, бо я випив і не закусив, – нарешті вимовив «молодий». Дружина стурбовано накладає йому в тарілку усілякої всячини, а безпутний син Семеновських голосно питає:
- То це ви саме цього дня одружувалися?
– Так, – гордо відповідає дружина, – тоді це була п'ятниця, день весіль.
- Так що, ваш Сергій – семимісячний? – А «молодий», між іншим, пропонував дружині, враховуючи саме цю обставину, влаштувати срібне весілля в червні, та вона категорично відмовилася, бо в червні ще нема малосольних огірків.
Стіл обурений Семеновським-молодшим.
- Ото як ти так добре вмієш рахувати, то чому не йдеш працювати хоча б у магазин?
- Там значно складніші підрахунки, – не лізе в кишеню за словом нахабний дармоїд.
- Саме тому Сергій у неповні двадцять п'ять знає три іноземні мови і здобув ґранта, а ти – неук і нероба, – кричить синова дівчина, а нещасні Семеновські тяжко зітхають. Невже і справді річ у тому, що молодий Семеновський народився, коли минув повний календарний рік після одруження батьків?
Ні баламут Семеновський, ні бабій Михайло не в змозі зіпсувати свята. Навпаки, їхні розбещені репліки, які, з одного боку, суперечать духові і букві свята, з іншого боку, контрастно підкреслюють чистоту і моральну цілісність їхнього сімейства. Шампанське ллється рікою. Гості відводять душу, від пуза наїдаються олів'є, рожевою шинкою та жовтавою бужениною, які у важкі часи мають особливо божистий смак. Співають «Підманула, підвела» і «Гей, наливайте повнії чари». На гаряче й солодке ні в кого вже немає снаги. «Ростбратен» у півлітрових слоїках віддають для дітей Семеновських. «Наполеон» розділили між сусідкою Ларисою, яка невтішно й неприховано ридала, коли хтось підняв тост за красу подружньої вірності, і дружининою сестрою, дочка якої вже вийшла з лікарні після інциденту в барі, але прийти привітати тітоньку зі срібним весіллям ще, бідолашна, не змогла. Син пішов проводжати свою дівчину.
Дочка сказала, що мити посуд не може, бо їй на завтра потрібні гарні руки. І взагалі, сказала дочка, все проґресивне людство, тобто весь цивілізований світ, давно перейшли на бутерброди і разовий посуд. І вони з дружиною лишаються вдвох із фамільним сервізом, купою недогризків, шкірочок від солоних помідорів, недохруманих малосольних огірків, надкушених фаршированих яєць зі слідами справжніх і вставних зубів.
Друга ночі… Організм активно вимагає активованого вугілля. Напій щастя – шампанське – вже не засвоюється легко і радісно, варто про це пам'ятати. Скільки вже давав собі слово не віддаватися так жадібно тим радощам життя, які пропонує розкішний слов'янський стіл, і знову не дотримав його. Гарячої води нема. Вони з дружиною по черзі хлюпаються у мисці із масною водою, де плавають шкірки від помідорів і хлібні крихти.
- Ти знаєш, – раптом заговорила дружина, – у нас на конференції була одна жінка, – ти її, може, пам'ятаєш, вона заходила до нас, така струнка, з розкішною зачіскою?
- Ну то що та жінка?
- Ми на закритті конференції трошки випили, і коли вийшли із сигаретами і розповідали – я про себе, вона про себе, – ну то вона мені сказала, що вони з чоловіком у ніч після срібного весілля кохалися палкіше, ніж у шлюбну ніч в молоді роки.
- Ходімо, – рішуче каже він, знімаючи фартуха.
- Куди?
- Як куди? На шлюбне ложе, – він готовий на все, аби більше не мити той жахливий посуд.
- Коли домиємо…