Выбрать главу

Адже ваші кімнати виходять на площу Ринок, a це зовсім інша перспектива…

Срібне відерце з шампанським «Bon courage» і два високі келихи вже чекають на них на столику поряд з дверима до номера, де мешкає Ларс. Як тільки Морсон вставив у щілину пластикову картку-ключ, кельнер, виникши нізвідки, відкоркував шампанське і так само зник у нікуди. Ларс пропустив Руслану перед себе, заштовхав до кімнати столика, на якому, окрім пляшки, лежали розкладені віялом плитки шоколаду. Він згадав, як роздавав шоколад сусідським хлопчакам своєї попередньої української знайомої, і як вони хапали ті ласощі і зникали не подякувавши.

Ларс зібрав шоколадки зі столика, поклав їх Руслані на коліна:

- Візьміть для сина. Це дуже якісний шоколад.

Сказав і знітився – може, щось не так? Але Руслана усміхнулась й уклала брунатні плитки до свого портфеля.

Ларс розлив шампанське «Bon courage». Келихи дзенькнули в тональності ля мінор. То було дуже хороше шампанське, після якого ординарні вина вже не п'ються до кінця життя.

Спогад про «Bon courage» дає мужність не пити нічого, допоки не буде нагоди пити щось такого ж ґатунку.

А після шампанського чоловік і жінка підійшли до вікна і дивилися, як у сутінках перше осіннє листя тихо падало на плити монастирського подвір'я, і вони обидва погодились: так, це один з куточків Всесвіту, що зберігає відчуття вічності.

То був жіночий монастир, куди ще в долютеранську добу засилали аристократок, які порушували правила моральності. А потім рука чоловіка тихо лягла на плече жінки, і жінка не відштовхнула тієї сильної ніжної руки. А після запаморочливих поцілунків чоловік підняв жінку на руки, і вона прошепотіла: «Боже мій, я була сама більше трьох років…»

Скільки всього сказано й написано про такі зв'язки, що їх іменують випадковими? Що то є? Насмішка з кохання, чи навпаки, лише в такі хвилини до двох приходить незіпсуте почуття, а все інше – то розрахунок, гра, змагання? То перемога чоловіка над жінкою чи вияв жіночої свободи? Це те, в чому каються, чи те, що згадують як подарунок долі? Це те, після чого не може бути тривання, чи навпаки, тільки такі пориви бувають початком особливо глибокого єднання чоловіка й жінки? Нема правил, нема законів. Є життя. І є в житті ірреальні моменти, коли закони реального світу тимчасово не діють. … Другий тиждень роботи семінару «Схід – Захід: діалоги та непорозуміння» добігає до свого завершення. Організатори починають нагадувати учасникам, хто летить з Франкфурта, хто з Берліна, і що кожному буде забезпечена вчасна доставка до аеропорту. Семінарники обмінюються хатніми та службовими телефонами, поштовими та електронними адресами. Всі сподіваються на нові зустрічі.

В срібній залі готелю «Зільбергльокенблюме» організовано прощальний бенкет, де грає жива музика і де представлені top-wines з усіх країн Європи – як Західної, так і Східної. Чоловіки одягли чорні «трійки» й «метелики», жінки причепурилися, як пави, і тільки Руслана з'явилася у правдивій вечірній сукні.

Руслана стурбована. Вона сьогодні телефонувала додому.

Мамі краще. Але за її відсутності сталося багато чого.

Подумки вона вже там, вдома, на київських вулицях. Ларс розуміє, що він не завоював цієї жінки. Хоча між ними БУЛИ моменти особливого порозуміння. Але Руслана дозволила дзвонити і писати. І вона запрошує до Києва. Можливо, там їхній діалог матиме майбутнє…

Special woman

Неля Тимченко, науковий співробітник Інституту гуманітарних проблем сучасності, ввімкнула телевізор й уздріла на екрані свого колишнього чоловіка Олександра Тимченка, якого не бачила незліченну кількість років. Подружжя розлучилося дуже давно, залишкових явищ у вигляді післяшлюбних стосунків, як це буває в багатьох, у Тимченків не спостерігалося. Від колишнього шлюбу в Нелі залишилося тільки неординарне прізвище Тимченко і дванадцятирічний син Юрій. Щомісяця у скриньці з'являвся поштовий переказ на суму різного ступеня мізерності, що протягом останнього року балансувала на рівні тридцяти семи гривень шістнадцяти копійок. Колись студентка п'ятого курсу Неля Зелінська мала щастя привернути увагу молодого аспіранта Олександра Тимченка, котрий в охайному костюмі при краватці вів практичні з наукового комунізму на факультеті точного машинобудування, усім своїм виглядом символізуючи глибоко науковий підхід до всього, навіть до комунізму зразка 1984 року.

Коли Неля у важкі хвилини пригадувала, що, власне, хорошого було в її житті, то в актив потрапляли долюбовні стосунки із Сашею Тимченком, коли той дивував її нетрадиційним, як на ті часи, поглядом на ревізіоністську ідеологію та неоднозначним ставленням до її проявів. А коли почалася любов, все хороше розпорошилося. Під час акту Саша поспішав, боячись, що прийде мама. Коли одружилися, Саша також боявся, що мама в сусідній кімнаті почує. Коли Юрчик народився, у Саші був на носі захист дисертації про ревізіоністську ідеологію. Після того, як Сашина мама розбуркала Нелю після безсонної ночі з дитиною, щоб та негайно йшла протирати для Саші морквяний сік з яблучним пюре, – Неля зібрала речі й поїхала до своєї мами.

Нещасливою долю Нелі Тимченко не можна було назвати.

Особливо за критеріями країни, де відбувається дія. Жила у центрі міста в будинку, де квартири дорожчі, ніж в Амстердамі.