[209] За тодішнім повір’ям, з’ївши моті в такий день на початку десятого місяця, люди сподівалися запобігти хворобам і мати здорове покоління.
[210] Тобто про намір Ґендзі одружитися з панночкою.
[211] Наступний після дня Свині день, оригінальна назва якого містить склад «не», співзвучний з частиною слова «неру» («спати»).
[212] Тобто Мурасакі.
[213] Йдеться про переїзд жриці зі Святилища на рівнині в Саґа, де вона відбувала очищення, до головного святилища в Ісе.
[214] Там готувалися пожертви для богів.
[215] Цей вірш перегукується з такою танкою: «Моя оселя — / На підніжжі Міва. / Там криптомерія стоїть біля воріт. / Якщо кохаєш, / То заходь провідать!» («Збірка старих і нових японських пісень», 982); криптомерія — високе хвойне вічнозелене дерево.
[216] Тобто смерті дружини.
[217] Цитата з вірша: «На небесах / Бог грому вже сердито / Ногами тупотить, / Та навіть він / Закоханих не зможе розлучити!» («Збірка старих і нових японських пісень», 701).
[218] Тобто Японії.
[219] За звичаєм, перед від’їздом до Ісе жрицю привозили в Імператорський палац для прощання з Імператором.
[220] Від третьої до п’ятої пополудні.
[221] Дорога до Ісе проходила через річку Судзука.
[222] Йдеться про заставу між провінціями Ямасіро та Омі, оспівану в японській поезії як застава Зустрічей.
[223] Тобто син Фудзіцубо.
[224] Тобто ньоґо Кокіден.
[225] Тобто Судзаку.
[226] Тобто приблизно четверта година ночі.
[227] Цитата з вірша: «Хіба що туги / Може нам додати / З роками старість... / В гори Йосіно / Піду стежками серед скель блукати!» («Збірка старих і нових японських пісень», 951).
[228] Тобто колишня ньоґо Кокіден.
[229] Наложниця імператора ханської династії Ґао-цзу (206—195 рр. до н. е.), якій після його смерті жорстоко помстилася імператриця-мати.
[230] Мабуть, служниця.
[231] Монах, якого запрошують додому молитися всю ніч.
[232] Зазвичай жінки покривали свої зуби чорною фарбою.
[233] Тобто Фудзіцубо.
[234] Слова із сутри про Чисту землю, тобто рай.
[235] Цитата з вірша: «Вбранням парчевим ночі стаючи, / Далеко від очей людських / Спадає / Кленове золото / В ущелинах гірських» («Збірка старих і нових японських пісень», 297).
[236] Тобто імператора Судзаку, свого старшого брата від колишньої ньоґо Кокіден, а тепер Імператриці-матері.
[237] Тобто Обородзукійо.
[238] Тобто з Ґендзі.
[239] Річ у тім, що жалоба по смерті Імператора ще не скінчилася.
[240] Тобто Фудзіцубо.
[241] В одному з епізодів «Історичних записок» Сима Цяня розповідається про одного принца, замовника вбивства імператора Цінь Шихуана, який після невдачі згадав, що перед тим бачив, як «біла веселка перетнула сонце». Згадкою про це То-но бен застерігає Ґендзі від спроби заміни Імператора юним принцом-спадкоємцем.
[242] Імператорська влада перейшла в руки сім’ї Правого міністра.
[243] Обряд-нагадування про те, як Будда допомагав одному відлюдникові — рубав дрова, збирав хмиз і приносив для нього воду.
[244] Пахощі, приготовані зі сандалового дерева, гвоздики тощо.
[245] Ґендзі натякає на своє бажання прийняти постриг.
[246] Обидва вірші, Фудзіцубо й Ґендзі, сповнені турботою про їхнього сина, принца-спадкоємця.
[247] Цитата з вірша: «Нарешті сьогодні / Острів у Сосновій затоці побачив, / Про який від людей лише чув. / Благородна і справді рибачка, / Що тут живе» («Ґосенсю», 1094).
[248] Йдеться про монахиню-мирянку, яка жила вдома, але дотримувалася чернечих приписів.
[249] В «Історичних записках» Сима Цяня розповідається, як, повчаючи свого сина, князь Чжоу-ґун казав: «Я — син володаря Вень-вана, брат володаря У-вана і дядько володаря Чен-вана. Я — в Піднебесній. І не нікчемний». Такою цитатою Ґендзі хотів сказати, що він — син імператора Кіріцубо, брат імператора Судзаку й дядько принца-спадкоємця, сина Фудзіцубо.
[250] Тобто колишня ньоґо Кокіден, старша сестра Обородзукійо.
[251] Один із синів Правого міністра.
[252] Тобто Імператриці-матері, колишньої ньоґо Кокіден.
[253] Тобто імператора Судзаку, її сина.
[254] Тобто Обородзукійо.
[255] Учасники свята Камо прикрашали свої голови мальвою та лавровим листям.
[256] Цитата з невизначеного джерела.
[257] Згадується уперше.
[258] Ці слова перегукуються із віршем: «Дорога — ніби пояса кінці: / Розходяться / І зв’язуються знову... / Так само й ми / Зустрінемося ще!» («Збірка старих і нових японських пісень», 405).
[259] Такий настрій передає вірш: «Не знаю я, / Куди мене несе / І винесе куди моє кохання? / Про зустріч з нею / Мрію більш за все!» («Збірка старих і нових японських пісень», 611).