[405] Див. вірш: «Весною лиш квіти / Зір барвами / Тішать. / Чарівність же світу цього / Не має рівня собі восени» («Сюівакасю», 509).
[406] Цитата з вірша: «Хоча немає пори року, / Яка мені нелюба, / Та лише в осінній вечір, / Як ніколи, / Серце тривожно б’ється» («Кокінвакасю», 546).
[407] Див. для порівняння вірш: «Як під водою / Відблиски вогню / Рибальських смолоскипів, / Бідне тіло / Згорає від кохання та жалю» («Збірка старих і нових японських пісень», 530).
[408] Тобто принцеса Оомія — мати Аої, покійної дружини Ґендзі.
[409] Див. вірш: «Під струменем / Священної води / Даремно я благав / Богів могутніх / Позбавити кохання назавжди» («Збірка старих і нових японських пісень», 501).
[410] Див. вірш: «Повз твої ворота / Зараз я проходжу, / Тож вийди і поглянь, / Як змінилося обличчя / Того, хто любить» («Сумійосі моноґатарі»).
[411] Вірш невідомого автора: «У рибачок із Сума / Збляк одяг від солі. / Просто обриднути / Може усе, / До чого з роками звикаєш».
[412] Натяк на вірш у стилі «наґаута» принца Сьотоку-тайсі (574—622), в якому автор глибоко переживає, побачивши, що на узбіччі дороги лежить нещасний подорожній.
[413] Натяк на вірш: «Річко Мовчання, / Що в Інуґамі / Під горою Токонояма протікаєш, / Нікому мого імені / Не називай» («Кокінвакасю», 1108).
[414] Тобто Фудзіцубо.
[415] Тобто Обородзукійо, дочка колишнього Правого міністра й молодша сестра ньоґо Кокіден, наложниці імператора Кіріцубо.
[416] Вони вважаються символом подружньої вірності.
[417] Ріка, через три броди якої переправляються покійники на сьомий день після смерті в інший світ.