Поруч були недбало накреслені рядки із сумних старовинних пісень. Почерк здавався навдивовижу витонченим. «Хоча колись ганебною здавалася мені поведінка людей, що втратили глузд від любовної пристрасті, я сам лише тепер відчув, якою нестерпною може бути туга. Це щось незбагненне! І чому саме вона запалила моє серце?» — роздумував Юґірі, але не знаходив відповіді.
Чутка про залицяння Юґірі до Другої принцеси, дійшовши незабаром і до садиби на Шостій лінії, вельми засмутила Ґендзі, який завжди пишався сином як зразком доброчесності, розважливості та доброї слави серед людей, ніби призначеним для того, щоб спокутувати гріхи батькової молодості. «На превеликий жаль, постраждають обидві жінки — Друга принцеса і синова дружина як молодша сестра її покійного чоловіка. А що скаже, наприклад, Великий міністр у відставці? Зрештою, і син навряд чи розуміє наслідки такого свого залицяння. Але хіба можна уникнути того, що визначене попередніми народженнями? Тож, мабуть, краще не втручатися в цю справу» — журився Ґендзі, співчуваючи обом жінкам.
Згадуючи минуле і думаючи про прийдешнє, він щоразу казав пані Мурасакі, що такі чутки викликають у нього тривогу за її майбутнє, коли його не стане. «Невже він збирається залишити мене саму? — почервонівши, подумала вона. — Зрештою, а хіба є на світі істоти, нещасливіші за жінок? Вони живуть замкнуто, обмежені чотирма стінами дому, змушені стримувати свої почуття, вдаючи, ніби не розуміють краси речей, ніби не відчувають зворушення і подиву під час мистецьких розваг, що присвячені кожній порі року. Тож хіба можуть вони радіти життю і відволікатися від сумних думок про його зрадливу мінливість? Якщо ж вважати жінок взагалі нездатними проникнути у суть речей, то хіба не викликають співчуття їхні батьки, які часом докладають так багато зусиль до їхнього виховання? Водночас, а чи ж не безглуздо ховати у глибині душі почуття, немов Мовчазний принц{32}, про якого згадують монахи у своїх повчальних притчах, вперто мовчати, навіть не розрізняючи, що добре, а що погано? Як у житті триматися золотої середини?» Очевидно, всі ці думки Мурасакі насамперед стосувалися виховання малолітньої Першої принцеси — дочки ньоґо Акасі.
Одного разу, коли Юґірі завітав у садибу на Шостій лінії, Ґендзі принагідно спробував дізнатися про його наміри. «Здається, жалоба за матір’ю Другої принцеси вже скінчилася, — почав він. — Іноді думаєш, що біда сталася вчора чи навіть сьогодні, а насправді минуло цілих три роки... Що й казати, життя на цьому світі справді гірке... Тож хіба варто триматися за нього, якщо воно схоже на росу, яка впала ввечері на трави? Я з охотою постригся б у монахи, відвернувся б від світу й забув усі клопоти, але, на жаль, і далі живу, немов ніщо мене не турбує...»
«Так, це правда, бо навіть людям, яким начебто нічим дорожити у цьому житті, важко відректися від світу, — відповів Юґірі. — Дуже шкода, що поминки на сорок дев’ятий день по смерті матері Другої принцеси взяв на себе тільки намісник провінції Ямато. Взагалі жінці потрібен надійний опікун не тільки за життя, але й на випадок смерті».
«Мабуть, і Імператор-монах прислав листа із співчуттям? — запитав Ґендзі. — Я уявляю собі, як тяжко тепер Другій принцесі! З того, що я останнім часом почув, стало зрозуміло, що її покійна мати, кої{33}, була вельми гідною особою, тож її смерть — велика втрата для всього світу. На жаль, люди, які заслуговують на довге життя, часто покидають цей світ раніше за інших. Гадаю, Імператора-монаха її відхід приголомшив своєю несподіваністю. До того ж Другу принцесу він завжди любив не менше, ніж Третю. Я впевнений, що вона чудова жінка...»
«Я не беруся про це судити, — відповів Юґірі. — Її мати справді вирізнялася багатьма особливими чеснотами. Хоча я й не був з нею близько знайомий, але, протягом небагатьох наших розмов, я міг оцінити її високі душевні якості». Ось таким чином, прикидаючись байдужим до принцеси, він уникав розмови про неї.
«Безглуздо застерігати його, так глибоко закоханого, бо ж він навіть не хоче говорити про принцесу. І не варто набридати йому порадами, до яких він і не прислухається», — подумав Ґендзі про сина і припинив розмову на цю тему.