{129} Цитата з вірша: «Не стільки колір, / Скільки аромат / Нагадує про ту, чиї рукава / Також торкались сливи / В моїм саду» («Збірка старих і нових японських пісень», 33).
{130} Тобто Каору.
{131} Цитата з одного вірша Бо Цзюйі.
{132} Народна пісня у стилі «сайбара», в якій оспівується краса будинку заможної людини.
{133} Народна пісня у стилі «сайбара» про кохання, яку зазвичай виконували під час Пісенної ходи.
{134} Тобто Каору.
{135} Тобто катаканою, якою користувалися жінки.
{136} Натяк на дочку Правого міністра Юґірі.
{137} Цитата з вірша: «У білий колір пофарбую / Своє вбрання, / Щоб вишень білоцвіт, — / Навіть як облетить, — / Не забути ніколи!» («Збірка старих і нових японських пісень», 66).
{138} Корейська заздоровниця («рандзьо») — коротка музична п’єса, яка виконується на честь переможців різних змагань, найчастіше на кінних перегонах.
{139} Цитата з вірша: «Якщо помру я раптом від кохання, / Чиє ж бо ще, / Як не твоє ім’я, / Назвуть усі на світі / Без вагання?» («Збірник старих і нових японських пісень», 603).
{140} Натяк на один епізод з «Історичних записок» Сима Цяня.
{141} Тобто Акіконому.
{142} Метафора: «гліцинія» — Ооїґімі.
{143} Цитата з вірша: «Весняна ніч / Сховала у пітьму / Слив білоцвіт, /Але вона безсила / Сховати їхній казковий аромат» («Збірник старих і нових японських пісень», 41).
{144} Найсі-но камі — розпорядниця жіночої прислуги імператора.
{145} Цитата з вірша: «Десь у кінці дороги, / Що на Сході, / Лежить пояс Хітаці. / Я вірю, що хоч ненадовго / Нас доля зв’яже із тобою» («Кокінвакарокудзьо», 34206).
{146} Тобто радника.
{147} Тобто перша, головна дружина.
{148} «Сінобу» означає «згадувати минуле».
{149} Тобто в угадування ключа ієрогліфів.
{150} Тобто ньоґо Кокіден, дружина імператора Кіріцубо й мати імператора Судзаку.
{151} Цитата з вірша: «Про світ сумний / Думки невтішні линуть, — /Мов крізь густий туман / Над пасмом гір / Летять по небу дикі гуси клином» («Збірник старих і нових японських пісень», 935).
{152} Натяк на давню спробу повновладної дружини імператора Кіріцубо, ньоґо Кокіден, замість Рейдзея призначити принцом-спадкоємцем Восьмого принца.
{153} Ідеться про семиденну службу на честь будди Аміди кожної пори року.
{154} Цитата з вірша: «Хто той господар, / Що свої штани, / Насичені духмяним ароматом, / Знімає і розміщує / В полях?» («Збірник старих і нових японських пісень», 241).
{155} Повір’я китайського походження.
{156} У верхній деці біва є місяцеподібний отвір, куди ховають плектр.
{157} Тобто Касіваґі; див. розділ «Касіваґі».
{158} Тобто Кобая; див. розділ «Червона слива».
{159} Цей вірш перегукується з таким: «Мабуть, мене чекаючи, / Богиня / Мосту Удзі / Зняла своє вбрання / Лише з плечей і долі постелила» («Збірка старих і нових японських пісень», 689).
{160} Тобто на теперішній острів Кюсю.
{161} Через неповагу до батька.
{162} Назва «Удзі» за звучанням близька до прикметника «усі», що означає «неприємний, огидний»
{163} Тобто Ґендзі.
{164} Цитата з вірша: «Напровесні в поля / Пішов я, / Щоб фіалок пахучих назбирати, / І поля такими рідними здалися, // Що всю ніч між квітами провів» («Ман’йосю», 1424).
{165} Ідеться про небезпечний шістдесятирічний вік.
{166} Ідеться про Каш’япа, одного з десяти великих учнів Шак’я-муні, який, згідно з переказами, почувши одного разу звуки струн, підхопився і затанцював, забувши, що перебуває перед Учителем.
{167} Цитата з вірша: «Я чув про шлях, з якого, на біду, / Не повертаються. / Та не гадав, / Що й сам я / Не вчора, так сьогодні ним піду» («Збірка старих і нових японських пісень», 861).
{168} На знак особливої поваги до пам’яті покійного і свідчення того, що сестри дотримувалися жалоби.
{169} Цитата з вірша: «Нитки повилізали з рукавів / Лілового вбрання / Людей в жалобі, / І сліз перлинки / Нижуться на них» («Збірка старих і нових японських пісень», 841).
{170} Тобто Ґендзі.
{171} Натяк на будинок на Третій лінії, де Каору мешкав з матір’ю.
{172} Там з матір’ю, Третьою принцесою-монахинею, мешкав і Каору.
{173} Цитата з вірша: «Не можемо / Життя позбутися / Лише тому, що осоружним стало. / Тож досі днями й ночами / Світом нудимо» («Кокінвакасю», 806).
{174} Цитата з вірша: «Зберу воєдино / Ридання свої, / Сплету їх у нитки / І сльози свої на них / Замість перлин нанизаю» (Ісе, «Кокінвакарокудзьо», 33326). Цей вірш поетеса Ісе написала з приводу смерті дружини Імператора Уда (867—931).
{175} Кі-но Цураюкі (868—945) — один з найвидатніших поетів стародавньої Японії, укладач антології «Збірка старих і нових японських пісень» («Кокінвакасю») і автор відомої передмови до неї.