{214} Насправді Каору був сином Касіваґі, а не Ґендзі, як Юґірі.
{215} Цитата з вірша: «Невже нічиє серце / Не здригнеться, / Як розвіє вітер пелюстки / На вишні біля дому, / Що обріс травою?» («Сюівакасю», 62).
{216} Ідеться про особу, відому під іменем Рейкейден у розділі «Гілка сливи».
{217} Тобто імператриці Акасі.
{218} Тобто в колишні материні покої.
{219} Тобто Ґендзі.
{220} Ґендзі був простим підданим.
{221} Тобто Каору.
{222} По матері Другої дочки.
{223} Див. вірш: «Скажи, чому / Стали для нас / Важкими зустрічі? / Хіба не присягали ми, / Що між нами не зможе навіть крапля води просочитися?» («Повість з Ісе», 27).
{224} Див. розділ «Червона слива».
{225} Натяк на китайську легенду про імператора Уді (141—87 рр. до нашої ери), який таким способом побачив покійну дружину Лі.
{226} Метафора: «вранішнє лице» — Нака-но кімі, біла роса — Ооїґімі.
{227} Метафора: «вранішнє лице» — Ооїґімі, біла роса — Нака-но кімі.
{228} Цитата з вірша: «В селі занедбанім / І люди постаріли — / Як оселі їхні. / А за тином сад / Був схожим на поля осінні» («Кокінвакасю», 248).
{229} Тобто Ґендзі.
{230} Цитата з вірша: «У селі гірському — смуток, самота... / Та все одно / Тут жити краще, / Ніж там, / Де світом править суєта!» («Збірка старих і нових японських пісень», 944).
{231} Цитата з вірша: «Неначе водорості, / Яких рибачка коло берега нарвала, / Мої думки змішались, / У клубок сплелися... / Чи довго вікувати ще мені?» («Кокінвакасю», 934).
{232} З горою Обасуте пов’язана легенда про сина, який через неврожай та голод приніс на плечах свою немічну матір помирати на гору Обасуте, але, зворушений казковим сяйвом місяця над горою, розкаявся і повернувся з матір’ю додому.
{233} Тобто принцеса Оціба, дочка колишнього імператора Судзаку й дружина покійного Касіваґі.
{234} Тобто «омінаесі» (досл. з яп. «дівоча квітка») — висока рослина з дрібними квітами жовтого кольору (лат. Putrinia scablosifolia).
{235} Див. вірш: «До краю виснажена / Кохання тугою, / Ридаю / Усі дні. / Під моїм узголів’ям рибу / Вже ловити рибалки можуть» (Джерело цитування невідоме).
{236} Ідеться про перевал між столицею та озером Біва, поетичним символом зустрічі й розлуки закоханих.
{237} Цитата з вірша: «О, якби у цьому світі / Любовна туга / Мала межі / Тоді і я, можливо, / На долю і не нарікав би» («Кокінвакарокудзьо», 33417).
{238} Цитата з вірша: «О, де знайти / Село Беззвучність, / Щоб досхочу / Наплакатись від туги, / Що нестерпно з душі рветься?» («Сюіва-касю», 749).
{239} Ідеться про обряд очищення, коли в річку кидають паперові ляльки, які забирають із собою всі хвороби й біди.
{240} Перша згадка про Укіфуне, побічну дочку Восьмого принца, навколо якої здебільшого відбуваються події в наступних розділах роману.
{241} Тобто Касіваґі, фактичного батька Каору.
{242} Тобто від Каору.
{243} Цитата з вірша: «Про світ сумний / Думки невтішні линуть, — /Мов крізь туман / Над пасмом гір / Летять по небу дикі гуси клином» («Збірка старих і нових японських пісень», 936).
{244} Метафора: міскант — Нака-но кімі, волоть — приховані думки.
{245} Гра слів: в оригіналі фраза «акіхацуру» означає «осінь прийшла» і «надокучила».
{246} Цитата з вірша китайського поета Юань Чженя (779—831) («Ваканроейсю», 267).
{247} За легендою, це сталося з Мінамото-но Такаакірою (914—982), сином імператора Дайґо.
{248} Тобто Другу принцесу, дочку покійної ньоґо Фудзіцубо.
{249} Тобто Друга принцеса, дочка імператора Судзаку, що дістала назву Оціба, тобто Опалий лист, вдова покійного Касіваґі.
{250} Цитата з вірша: «Коли зірвеш гілку / З цвітом сливи, / Пропахнуть наскрізь рукава / Ніжним ароматом, / І поруч заспіває соловей» («Кокінвакасю», 32).
{251} Річ у тому, що покої принцеси мали назву Фудзіцубо, тобто Покої гліцинії.
{252} Тобто Кобай, молодший брат покійного Касіваґі.
{253} Тобто Ґендзі.
{254} Згадка про обмін віршами між Каору та Бен.
{255} Тобто мати Укіфуне.
{256} Тобто китайський імператор танської династії Сюаньцзун (685—762); див. стор. 28 першої книги.
{257} Тобто Укіфуне.
{258} За китайським повір’ям, щоб не вкоротити собі життя.
{259} Як дочка Восьмого принца.
{260} Як дочки провінційного чиновника.
{261} Тобто Нака-но кімі.
{262} Пані Цюдзьо була племінницею покійної матері Нака-но кімі.
{263} Посилання на легенду про Ткалю й Волопаса (про зірок Вега й Альтаїр), які живуть розділені Небесною рікою (Чумацьким Шляхом) і зустрічаються один раз щороку на мості, створеному зграями сорок.
{264} Тобто Укіфуне.
{265} Острів Укі — поетичний символ безрадісного життя.