зо мною, нічого ие тямлю!.. Як вийшла з ями, світ мені піднявся. В мене є муж, чесна, добра душа, шанує, любить, береже мене: пилині іій дасть иа мене пасти... В мене хлопчик, синочок, втіха моя!.. Далі-далі— мені усе легше, усе веселіше. В мене і дочечки. Отто Наталку бачили? Другий год замужем, на Подолі. Отто її і дитина. Друга дочечка підроста і тож буде красива. Мої дочки, кажуть, по мені пішли, у великій славі, — усміхаючись, сеє. розказовала Галочка.— Старший хлопець, Семен, парень-друзяка. На той год, діждемо, будемо женити. Другі хлоп’ята підростають: інший у реместві, а інший письма вчиться. Батенька поховала, та вже тогді, як огляділася, і у розум прийшла. Він потішався унучатами, веселився, глядючи, що я перемогла своє лихо і жила у щасті, не думаючи коли-иебудь його мати. Благословив нас, дяковав мене, що я не вийшла з своєї долі, не захотіла панею бути, і успокоївся навіки. З Миколою ми живемо, як бог нехай дає і усякому. У нас одна думка, одна воля, одна душа. ІТема у нас ие тільки сварки або лайки, та й не чули ми один від одного противного слова.
Живемо, багатіємо, маємо діточок добрих, слухняних, і за усе хвалимо бога! '
— А Семена Івановича часто згадуєш? — запитав я.
— А як же? Усяк день молюся за нього, щоб йому бог послав щастя за те, що він мене хотів, по його думці, щасливою зробити. Тепер, як чую, що він щасливо пожива і що бог і його благословив діточками, такими ж добрими, то мені на серці стало весело. А то, було, не без того, що журюся, не чувши об нім нічого. Весело мені і те, що він мені дякує, що зробила для нього моя щира любов?»7
Сама істинна правда була у сьому, що я отеє розказовав. Ще й теперечки є у Харкові на Гончарівці старі люди, що чули від батьків своїх, а декотрі і самі зазнають еюю Галочку, і що з нею, і як поводилося. її, або панотця її по-вуличному звали і Литвином, так і вона від кого взивалася «литвинівна». Двір Олексія Таранця був саме на вулиці Довгальовка, що на Гончарівці, і часточка його під двором міщанина Головина, супротив Сірикового двора якраз, а більша часть відійшла на площадь, де стоять жандарські конюшні.
Обіщався мені чоловік і тих пісень достати, що на Галочку Та-ранцівну поскладали тогді люди, усе вихваляючи її, яка то вона була красива. Так коли достане, то я їх де-небудь приткну, щоб нашої Гон-чарівки слава не гинула.
У 1839—1840 рр. Квітка-Основ’яненко на основі повісті «Щира любов» написав драму «Щира любов, або Милий дорогше щастя» (цензурний дозвіл датовано 21 травня 1840 р., надрукована у виданні «Южный русский сборник. Издание Амвросия Метлинского», Харків, 1848, с. 1—88). І хоч у драмі з’явилися нові персонажі, її концепція залишилась без зміни. П’єса з великим успіхом йшла на сцені Харківського театру в постановці трупи Л. ЇО. Млотковського. Вона зацікавила О. М. Островського, і в його переробці під назвою «Искренняя любовь, или Милый дороже счастья» була поставлена в 1852 р. на сцені Великого театру у Москві. Роль Олексія Таранця з успіхом виконував видатний російський актор М. С. Щепкін.
Подається за автографом.
1 Смирницька Єлизавета Миколаївна — племінниця Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.
2...тут стояв граф Панін з військом, як Бендер від турка добували. — Мова йде про Паніна Петра Івановича П721—1789)—російського генерала, який зіг-рав видну роль під час Семилітньої війни 1768—1774 рр., взявши штурмом фортецю Бендери.
3 Об Євдокії — за церковним календарем 13 березня.
4Четь мінея (четьї мінеї) — збірники житій святих, повчань, казань.
5 Шльонськ — тобто Сілезія — історична слов’янська область у верхній та середній течії Одри. Тут бували великі ярмарки.
6 ...і ритористи, і х в и л ь о з о х в и... — Так називалися студенти різних класів тодішніх семінарій і духовних училищ.
7 Теплого Олексія — за церковним календарем 29 березня.
8 К у р я ж — Курязький монастир біля Харкова, заснований в 1663 р.
9 Хорошів (Хорошеве) — було відоме Хорошево-Вознесенським жіночим монастирем, заснованим на місці стародавнього городища. Тепер селище Харківського району Харківської області.
Вперше надруковано в автоперекладі російською мовою в журналі «Маяк», 1840, ч. VII,.гл. II, с. 114—131. Українською мовою вперше надруковано в альманасі «Молодик на 1843 год», ч. II. Харків, 1843, с. 51—90.
Автограф зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 67, № 76).
Подається за першодруком, оскільки письменник б.рав участь у підготовці «Молодика» до друку.
ПАРХІМОВЕ СНІДАННЯ
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка». Сочинения на мало-российском языке. Повести и рассказы, некоторые народные малороссийские песни, поговорки, пословицы, стихотворения и сказки. Собрал Е. Гребенка. В тип. Российскрй Академии наук. Спб., 1841, с. 251— 278.
Автограф невідомий.
Подається за першодруком.
1 ...об перших .Парасках — тобто 8 серпня.
МАЛОРОСІЙСЬКА БИЛЬ
Вперше надруковано паралельно українською та російською мовами в журналі «Маяк», 1842, т. III, № 5, с. 12—25.
У виданні: Купований розум. Оповідання Гр. Квітки. Спб., 1862, П. Куліш дав оповіданню «Малоросійська биль» підзаголовок «Купований розум». У багатьох наступних виданнях це оповідання друкувалося з підзаголовком Куліша.
Автограф невідомий.
Подається за першодруком.
ПІДБРЕХАЧ
Вперше надруковано в альманасі «Молодик на 1843 год», ч. II. Харків, 1843, с. 104—107.
У перекладі російською мовою під псевдонімом Колейденский оповідання було надруковано в журналі «Маяк», 1844, т. XIII, с. 12—14, Автограф невідомий.
Подається за першодруком.
1 ...не тільки рост, та й істе пропало — по лише проценти, а й позичені гроші пропали.
ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ
СВАТАННЯ НА ГОНЧАРІВЦІ
Малороссийская опера в трех действиях
Вперше надруковано окремим виданням: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Грыцька Основьянеика. Харьков, в губерн. тип. 1836, 184 с,
Цензурний дозвіл П. Корсакова датовано травнем 1835 р. 1840 р. вийшло друге видання твору: Сватанье. Малороссийская опера в трех действиях. Соч. Основьяненка. Изд. 2-е. Харьков, печатано в унив. тип. Цензурний дозвіл І. Снєгірьова датовано 28 червня 1840 р. Істотних відмінностей між першим і другим виданнями немає, хоча Квітка вніс деякі зміни в тлумачення становища кріпаків.
7
В перекладі на російську мову додано: «Кто научил тебя, Галочка, девушка простая, без образования, без сведений о свете, кто научил тебя так любить? Вот любовь!»