— Це ваша, так? — поцікавилася Софі, кинувши швидкий погляд на його лице. Абдулла непритомно кивнув.
— Отже, у вас чудовий смак, — зробила висновок Софі. — А тепер забираймося звідси, доки нас не помітили!
Вони стали навшпиньках пробиратися за колонами туди, куди пішла Квітка-в-Ночі, насторожено поглядаючи за тим, що діється у просторій залі.
Вдалечині Дальциель похмуро вмощувався на величезному троні, до якого вели сходи. Коли Хазруель повернувся звідти, де, очевидно, була кухня, Дальциель жестом звелів йому стати перед троном на коліна. Жоден з них не глянув у бік Абдулли й Софі. Вони навшпиньках добралися до арки, заслони на якій усе ще погойдувалися після того, як під цією аркою пройшла Квітка-в-Ночі.
Софі й Абдулла відхилили заслони й пішли услід за нею. За аркою виявилася велика світла кімната, наповнена запаморочливою кількістю принцес.
Десь з-поміж них долинало схлипування принцеси Валерії:
— Хочу додому! Вже!
— Тихіше, любонько! Скоро будеш! — відповіла котрась із них.
Голос принцеси Беатриси сказав:
— Ти плакала просто чудово, Валеріє. Ми всі тобою пишаємося. Але тепер перестань, будь ласка, будь гарною дівчинкою.
— Не можу! — схлипувала Валерія. — Я вже звикла!
Софі озирнулася, дедалі сильніше закипаючи з люті.
— Це ж наша комірчина для мітел! — прошипіла вона. — Ну це вже просто…
Абдулла її не почув, тому що зовсім поруч була Квітка-в-Ночі.
— Беатрисо! — неголосно покликала вона. Принцеса Беатриса почула і проштовхалася до Квітки-в-Ночі крізь натовп принцес.
— Нічого не говори, — промовила вона. — Ти зробила все як треба. От і гаразд. Ці диви не знають, куди подітися, коли ти на них насідаєш, Квітко. Отже, все складається чудово, і якщо той чоловік погодиться…
Тут раптом вона помітила Софі й Абдуллу.
— А ви звідкіля взялися? — запитала принцеса Беат-
риса.
Квітка-в-Ночі різко обернулася. Тієї миті, коли вона побачила Абдуллу, на її лиці з’явилося все, про що він тільки міг мріяти: впізнання, захоплення, любов і гордість. «Я знала, що ти кинешся мене рятувати», — промовляли її величезні темні очі. А потім усе це одночасно зникло, спантеличивши Абдуллу і завдавши йому болю. Обличчя Квітки-в-Ночі стало стримано-ввічливим. Вона чемно вклонилася.
— Це принц Абдулла із Занзіба, — сказала вона, — а із цією дамою я не маю честі бути знайомою.
Така її поведінка вирвала Абдуллу зі стану заціпеніння. «Вона, напевно, ревнує мене до Софі», — подумав він, а тоді також поклонився й поквапився все пояснити:
— Ця дама, о перлини із царських вінців, — дружина придворного мага Хаула; вона прибула сюди в пошуках своєї дитини.
Принцеса Беатриса повернула до Софі своє розумне обвітрене обличчя.
— А, то це ваше маля! — вигукнула вона. — А чи Хаул, бува, не з вами?
— Ні, — скорботно відповіла Софі. — Я сподівалася, що він тут.
— Боюся, тут немає і найменшого його сліду, — сказала принцеса Беатриса. — Дуже шкода. Ми мали би з нього чимало користі, хоч він і допомагав завойовувати мою країну. Але ваше маля в нас. Ідіть сюди.
Принцеса Беатриса повела їх у далекий кінець кімнати, повз групку принцес, які намагалися втихомирити Валерію. Оскільки Квітка-в-Ночі рушила за нею, Абдулла теж пішов слідом. Йому було прикро, що Квітка-в-Ночі тепер майже не дивилася на нього, а тільки поштиво схиляла голову, проходячи мимо кожної з принцес.
— Принцеса Альберійська, — офіційно представляла вона. — Принцеса Фарктанська. Леді спадкоємиця престолу Таяка. Це принцеса Печинстанська, а поруч —
Її Досконалість принцеса Інхіко. Трохи далі Демуазель Дорімайндська.
«Значить, вона не ревнує, то в чім же річ?» — ламав собі голову Абдулла.
У далекому кінці кімнати виявилася широка лава, завалена подушками.
— Моя поличка для розпарованих речей! — пробурчала Софі.
На лаві сиділи три принцеси: старенька принцеса, що її Абдулла вже бачив раніше, огрядна принцеса, закутана в пальто, і манюня жовтошкіра принцеса, що втиснулася поміж ними. Ручки жовтошкірої принцеси, тоненькі, як патички, обіймали грубенького рожевого Моргана.
— Це, наскільки ми можемо вимовити, Верховна Принцеса Цапфанська, — все тим же офіційним тоном представила Квітка-в-Ночі. — Праворуч від неї — принцеса Верхньонорландська. Ліворуч — Джарина Джамська.
Малюсінька Верховна Принцеса Цапфанська здавалася маленькою дівчинкою із завеликою для неї лялькою, однак вона вправно, що свідчило про неабиякий досвід, годувала Моргана молоком із великої пляшеч-ки із соскою.