— Змилосердься, о великий диве! — закричала вона. — Цей юнак пробрався сюди, щоб урятувати мене!
Дальциель презирливо розсміявся:
— Значить, він дурень. Я просто скину його назад на землю.
— Тільки спробуй зробити це, о великий диве, і більше ніколи не зазнаєш спокою! — заявила Квітка-в-Ночі.
Вона не прикидалася. Вона говорила цілком щиро.
І Дальциель це усвідомлював. По його вузькому блідому тілу пробіг дрож, а пальці з золотими пазурами стисли підлокітники трону. Але очі все ще люто палахкотіли.
— Я зроблю, що забажаю! — прогримів він.
— То забажай виявити милосердя! — вигукнула Квітка-в-Ночі. — Дай йому хоча б маленьку можливість уціліти!
— Мовчи, жінко! — прогримів Дальциель. — Я ще не вирішив. Спочатку я хотів би довідатися, як йому вдалося сюди потрапити.
— Звичайно, в подобі собаки кухаря, — сказала принцеса Беатриса.
— А коли він перетворився на людину, то виявився зовсім голим! — додала принцеса Альберійська.
— Це просто обурливо! — закивала принцеса Беатриса. — Довелося надягти на нього кринолін Її Досконалості.
— Підведіть-но його ближче, — наказав Дальциель.
Принцеса Беатриса і її помічниця потягнули Абдуллу до підніжжя трону, причому Абдулла дріботів манюсінькими крочками, розраховуючи на те, що диви спишуть таку дивну його ходу на кринолін. Насправді ж Абдуллі доводилося дріботіти тому, що під криноліном ховався ще й пес Джамала. Абдулла щосили стискав його боки коліньми, щоб той не втік. Ця частина плану передбачала відсутність пса, а жодна з принцес не мала сумніву, що Дальциель обов’язково відправить Хазруеля на пошуки собаки, і тоді загальний обман розкриється.
Дальциель втупився в Абдуллу гнівним поглядом. Абдулла щиро сподівався, що Дальциель і справді майже позбавлений особливих здатностей. Хазруель назвав свого братика слабким. Однак Абдуллі подумалося, що навіть слабкий див у декілька разів сильніший, аніж людина.
— То ти прибув сюди в подобі собаки? — протрубив Дальциель. — Як саме?
— За допомогою чарів, о великий диве, — відповів Абдулла.
Взагалі-то він збирався все пояснити набагато детальніше, однак під криноліном Її Досконалості розігралася схована від стороннього ока битва. Виявилося, що пес Джамала ненавидів дивів навіть сильніше, ніж він ненавидів більшість людей. Пес так і рвався покусати Дальциеля.
— Я прибрав подобу пса твого кухаря, — почав пояснювати Абдулла. Але в ту ж мить пес так завзято кинувся до Дальциеля, аж Абдулла злякався, що пес може вирватися. Йому довелося ще сильніше стиснути коліна. Пес відповів на це оглушливим грізним гарчанням.
— Ой! О великий диве, прости і змилуйся! — простогнав Абдулла. На чолі в нього виступив піт. — Я ще не зовсім відвик від собачої подоби — отож час від часу не можу стримати гарчання.
Квітка-в-Ночі зрозуміла, що Абдуллі доводиться непереливки, і заголосила.
— О щонайшляхетніший принце! Заради мене ти терпів усі невигоди собачого життя! Змилосердься, о ясновельможний диве! Змилуйся над ним!
— Мовчи, жінко! — знову урвав її Дальциель. — Де цей кухар? Підведіть його до мене.
Принцеса Фарктанська і спадкоємиця Таяка виштовхали наперед Джамала, а той ламав руки і корчив гримаси — страшенно улесливі й підлабузницькі.
— О ясновельможний диве, клянуся, я тут ні до чо‑го! — скімлив Джамал. — Тільки не роби мені боляче!
Я не знав, що це не справжній собака!
Абдулла міг заприсягти, що Джамала охопив непідробний жах. Може, й так, одначе в кухаря вистачило кмітливості навіть у такому стані погладити Абдуллу по голові.
— Гарний песик, — промовив він. — Молодець.
Сказавши це, Джамал повалився ниць і почав плазувати коло підніжок трону — так, як це було прийнято в Занзібі.
— О найбільший з великих, я невинний! — голосив він. — Я невинний! Змилосердься наді мною!
Голос господаря заспокоїв пса. Гарчання припинилося. Абдулла зміг трішки розслабити коліна.
— Я також невинний, о збирачу вінценосних дів, — заявив він. — Я всього лише прийшов визволити свою кохану. Невже ти не почуваєш симпатії до моєї вірності? Ти ж бо сам любиш стількох принцес!
Дальциель здивовано пошкрябав підборіддя.
— Любов? — поволі, протяжно промовив він. — Ні, я не можу сказати, що здатний зрозуміти це почуття. Крім того, смертний, я не розумію, як ця, як ти кажеш, вірність могла змусити тебе опинитися в такому становищі.