Хазруель, чия темна постать якого височіла за троном Дальциеля, посміхнувся ще зловісніше.
— Скажи, брате, що мені зробити з цією істотою? — пророкотав він. — Підсмажити його? Витягти з нього душу і вправити її в підлогу? Розчленувати його?..
— Ні, ні! Будь милосердний, о великий Хазруелю! — озвалася Квітка-в-Ночі. — Дай йому хоч який-небудь шанс! Якщо ти даси йому шанс, я більше ніколи не задаватиму тобі питань, ніколи не буду скаржитися й докоряти тобі! Я стану лагідною та ввічливою!
Дальциель знову пошкрябав підборіддя і, вагаючись, озирнувся.
Абдулла відчув деяке полегшення. Дальциель і справді був слабеньким дивом. Принаймні він мав слабкий характер.
— Якби я збирався дати йому шанс… — почав див.
— Прислухайся, брате, до моєї поради, — перебив його Хазруель. — Не роби цього. Цей чоловік — пройдисвіт.
Почувши ці слова, Квітка-в-Ночі знову заридала і стала бити себе кулачками в груди. Абдулла заволав, перекрикуючи її ридання:
— О великий Дальциелю, дозволь мені спробувати відгадати, де ти сховав життя твого брата. Якщо я не відгадаю — убий мене, а якщо відгадаю, відпусти з миром.
Ці слова невимовно розсмішили Дальциеля. Він відкрив рот, показавши гострі сріблясті зуби, і його сміх розкотився по залі, немов відлуння фанфар.
— Але ти нізащо не здогадаєшся, о маленький смертний! — зареготав він.
А тоді, як принцеси і переконували Абдуллу, причому не раз і не два, див не стримався й став натякати:
— Я сховав братове життя так хитромудро, — багатозначно почав він, — що ти можеш дивитися на нього, але нічого не побачиш. І навіть Хазруель його не бачить, хоч він — див. На що ж розраховуєш ти, о смертний? Однак, думаю, було би потішно дати тобі три спроби, перш ніж убити. Ну, що ж, давай, здогадуйся. Отже, де я сховав життя мого брата?
Абдулла мигцем глянув на Хазруеля: можливо, той вирішить втрутитися. Однак Хазруель з непроникним виразом обличчя сидів навпочіпки біля трону. Поки що план Абдулли працював. Хазруелеві було вигідно не втручатися. Саме на це Абдулла й розраховував. Він міцніше стиснув пса коліньми і вчепився за кринолін Її Досконалості, вдаючи, ніби поринув у глибоку задуму. Насправді ж він крадькома штурхнув пляшку з джином.
— Мій перший здогад, о великий диве… — промовив він і втупився поглядом у підлогу так, ніби зелений порфір міг викликати спалах осяяння. Чи дотримає джин слова? На якусь безнадійну й страхітливу секунду Абдуллі здалося, що джин його обдурив, а значить, доведеться ризикувати самому. Але потім, з глибоким почуттям полегкості, він побачив, як з-під криноліна
Її Досконалості виповзла цівка пурпурового диму і слухняно завмерла коло босої ноги Абдулли.
— Перший мій здогад: ти сховав життя Хазруеля на Місяці, — сказав Абдулла.
Дальциель радісно засміявся:
— Не вгадав! Там він його знайшов би! Ні, все набагато очевидніше — і водночас зовсім не так очевидно!
Це підказало Абдуллі, що життя Хазруеля — десь тут, у замку. До того ж так думали й більшість принцес. Він удав, ніби тяжко замислився.
— Другий здогад: ти віддав його одному з ангелів-охоронців, — сказав він.
— Знову не вгадав! — ще більше зрадів Дальциель. — Ангели відразу повернули б його назад! Усе набагато хитромудріше, о маленький смертний! Ти ніколи не здогадаєшся! Просто неймовірно, як дехто не помічає того, що має під самісіньким носом!
І тут Абдуллу осяяв здогад — він збагнув, де насправді заховане життя Хазруеля. Квітка-в-Ночі кохала його. Він досі відчував, ніби ступає по повітрю. Його осявало натхнення, і він був упевнений. Проте він смертельно боявся помилитися. Оскільки от‑от мала настати мить, коли він заволодіє життям Хазруеля, не можна було гаяти часу, тому що другої нагоди Дальциель йому не дасть. Відтак Абдуллі був потрібний джин — щоби підтвердити здогад. Цівка диму, як і раніше, струменіла понад підлогою, майже невидима, і якщо Абдулла здогадався, то, напевно, джин також усе зрозумів?
— Е… — протяжно проказав Абдулла. — Гм…
Цівка диму безшелесно просочилася під кринолін Її Досконалості і зникла під ним; там вона, судячи з усього, залоскотала у носі Джамаловому псові. Пес пчихнув.
— Апчхи! — закричав Абдулла, мало не заглушивши голос джина, який прошепотів: «Це кільце в носі у Хазруеля!»
— Апчхи! — повторив Абдулла і прикинувся, начебто знову не вгадав. Це був найбільш ризикований пункт плану. — Життя твого брата заховане у твоєму зубі, о великий Дальциелю.