Спочатку Анніці важко було розібратися в тому, що сталося, бо спершу в неї склалося враження, що поліцейського вбила Лісбет Саландер. Новини передавалися коротко, проте поступово вона зрозуміла, що за вбивство поліцейського розшукується інша людина. По всій країні оголошено розшук тридцятисемилітнього чоловіка, його ім’я поки що не називалося. Лісбет Саландер з важкими травмами перебуває в Сальгренській лікарні Ґетеборґа.
Анніка перемкнула телевізор на інший канал, та ясності це не додало. Діставши мобільний телефон, вона набрала номер брата — Мікаеля Блумквіста, але почула, що абонент недоступний. Її охопив страх. Мікаель телефонував їй напередодні увечері, вирушаючи до Ґетеборґа, щоб розшукати Лісбет Саландер. І вбивцю на ім’я Рональд Нідерман.
Коли розвиднілось, один спостережливий поліцейський виявив за дровітнею сліди крові. Поліцейський пес узяв слід і привів до ями, розташованої на галявині, приблизно за чотириста метрів на північний схід від садиби.
Мікаель вирушив туди разом з інспектором Ерландером. Вони заходилися ретельно вивчати місце і легко виявили велику кількість крові в самій ямі та довкола неї.
Ще вони знайшли подряпаний портсигар, який вочевидь використовувався як лопатка. Ерландер помістив портсигар у пакет з доказами і занотував знахідку. Він зібрав також зразки залитих кров’ю грудок землі. Один з поліцейських звернув його увагу на недопалок сигарети марки «Пелл Мелл» без фільтра, що лежав за метр від ями. Недопалок теж помістили в пакет і оформили. Мікаель згадав, що бачив пачку «Пелл Мелл» на краю мийки в домі Залаченка.
Ерландер поглянув угору — на небі насувалися важкі дощові хмари. Буря, що обрушилася вночі на Ґетеборг, явно проходила на південь від околиць Носсебру, але було очевидно, що дощ буде обов’язково — питання лише в тому, як скоро. Звернувшись до одного з поліцейських, Ерландер попросив роздобути брезент, щоб накрити яму.
— Гадаю, ви маєте рацію, — сказав нарешті інспектор Мікаелю. — Аналіз крові, ймовірно, підтвердить, що тут лежала Лісбет Саландер, і, скоріш за все, ми виявимо на портсигарі відбитки її пальців. Її підстрелили й закопали, але вона якимсь чином вижила, зуміла вибратися назовні і…
— …повернулася в садибу, де гепнула Залаченка сокирою по голові, — закінчив Мікаель. — Вона досить-таки уперте стерво.
— Але як, чорт її забирай, вона змогла впоратися з Нідерманом?
Мікаель знизав плечима. Ця обставина збивала його з пантелику не менше, ніж Ерландера.
Розділ 02
Соня Мудіґ і Єркер Хольмберґ прибули на Ґетеборзький центральний вокзал на початку дев’ятої ранку. На той час Бубланськи вже встиг дати їм телефоном нові інструкції — не їхати до Госсеберґи, а взяти таксі й вирушати на площу Ернста Фонтелля, що біля стадіону, — там містилося керівництво кримінальної поліції області Вестра Гетланд. Їм довелося чекати майже годину, доки з Госсеберґи не повернувся інспектор Ерландер разом з Мікаелем Блумквістом. Мікаель привітався з Сонею Мудіґ, з якою вже мав зустріч, і потиснув руку Єркеру Хольмберґу. Потім до Ерландера приєднався ще один колега з останніми відомостями про пошуки Рональда Нідермана. Його звіт був коротким.
— Ми створили пошукову групу, підпорядковану обласній поліції. По всій країні, зрозуміло, оголошено розшук. О шостій ранку ми виявили в Алінґсосі викрадену поліцейську машину. Там на цей час слід обривається. Ми підозрюємо, що він змінив транспортний засіб — щоправда, поки жодних нових заяв про викрадення автотранспорту не надходило.
— А як із засобами масової інформації? — спитала Мудіґ і з вибачливим виглядом скоса зиркнула на Мікаеля Блумквіста.
— Йдеться про вбивство поліцейського, і підключено всіх. О десятій ми влаштовуємо прес-конференцію.
— Чи знає хто що-небудь про стан Лісбет Саландер? — спитав Мікаель. Усе, що стосувалося пошуків Нідермана, його не надто цікавило.
— Її вночі прооперували, дістали кулю з голови, але вона ще не опритомніла.
— Які прогнози?
— Наскільки я розумію, поки вона не отямиться, висновки робити зарано. Але лікар, який її оперував, каже, що сподівається на сприятливий результат, якщо не виникне якихось ускладнень.
— А як із Залаченком?
— З ким? — перепитав колега Ерландера, ще не посвячений у всі деталі цієї заплутаної історії.
— Карл Аксель Бодін.
— A-а, його теж уночі прооперували. Він дістав потужний удару по обличчю і ще один — під саму колінну чашечку. Травми важкі, але небезпеки для життя немає.