— Зам’яти це, мабуть, не вдасться.
— Що ти маєш на увазі?
— Я послав Курта Свенссона привезти Бйорка для допиту. — Бубланськи поглянув на годинник. — Ймовірно, він саме зараз до нього приїхав.
— Ну?
— Взагалі-то я сам збирався поїхати до Смодаларьо, але перешкодило вбивство поліцейського.
— Я ж не давав санкції на арешт Бйорка.
— Авжеж. Та про арешт і не йдеться. Я запрошую його для допиту.
— Мені це не подобається.
Бубланськи схилився над столом і з довірчим виглядом сказав:
— Ріхарде… тут така справа. Лісбет Саландер зазнала цілої серії протиправних дій, починаючи від самого дитинства. Я маю намір покласти цьому край. Ти можеш усунути мене від керівництва розслідуванням, але в такому разі я буду змушений написати різку доповідну записку.
У Ріхарда Екстрьома зробився такий вигляд, ніби він з’їв кислицю.
Гуннар Бйорк, заступник начальника відділу Служби державної безпеки по роботі з іноземцями, що перебував на лікарняному, відчинив двері літнього будинку в Смодаларьо і запитливо поглянув на міцного, коротко підстриженого блондина в чорній шкіряній куртці.
— Мені потрібний Гуннар Бйорк.
— Це я.
— Курт Свенссон, обласна кримінальна поліція. — Чоловік пред’явив посвідчення.
— Слухаю.
— Вас просять поїхати на Кунгсхольмен, щоб допомогти поліції в розслідуванні справи Лісбет Саландер.
— Е-е… це, мабуть, якась помилка.
— Це не помилка, — сказав Курт Свенссон.
— Ви не розумієте. Я теж поліцейський. Гадаю, вам слід з’ясувати все у вашого начальника.
— Мій начальник саме й хоче з вами поговорити.
— Я маю зателефонувати і…
— Ви зможете зателефонувати з Кунгсхольмена.
Гуннар Бйорк раптом відчув, що він більше не має сил опиратися долі.
От це й сталося. Вся історія випливає назовні. Чортів мерзотник Блумквіст. Проклята Саландер.
— Мене заарештовано? — спитав він.
— Поки що ні. Але ми можемо це влаштувати, якщо ви бажаєте.
— Ні… ні, я, звичайно, поїду. Зрозуміло, я хочу допомогти колегам з поліції.
— От і добре, — сказав Курт Свенссон, заходячи в дім.
Доки Гуннар Бйорк діставав верхній одяг і вимикав кавоварку, Курт уважно стежив за ним.
Об одинадцятій ранку Мікаель Блумквіст згадав, що автомашина, яку він узяв напрокат, так і лишилася стояти за скотарнею на в’їзді в Госсеберґу, а він так стомився, що не має сил їхати по неї і тим більше не здатний просидіти за кермом усю зворотну дорогу, не становлячи небезпеки для руху. Він запитав поради в інспектора Маркуса Ерландера, і той великодушно домовився про те, щоб криміналісти з Ґетеборґа привезли машину, коли повертатимуться додому.
— Вважайте це компенсацією за те, як з вами обійшлися сьогодні вночі.
Мікаель кивнув, узяв таксі і поїхав до «Сіті-готелю», розташованого на вулиці Лоренсберґсґатан, поряд з Авеню. Він винайняв собі на одну ніч одномісне помешкання за 800 крон, відразу піднявся вгору і роздягся. Всівшись голим на покривало, він дістав із внутрішньої кишені куртки міні-комп’ютер Лісбет Саландер і покрутив його в руках. Мікаеля як і раніше дивувало, що пристрій не конфіскували, коли комісар Тумас Польссон його обшукував. Правда, Польссон виходив з того, що комп’ютер належить Мікаелю, а до слідчого ізолятора з повним обшуком у його випадку справа не дійшла. Трохи поміркувавши, він поклав «Палм Тангстен ТЗ» у відділення своєї сумки для ноутбука, де вже лежав CD-диск Лісбет з поміткою «Б’юрман» — його Польссон теж не помітив. Мікаель усвідомлював, що з суто формально-юридичної точки зору він приховує докази, але Лісбет, швидше за все, не хотіла б, щоб ці предмети потрапили до рук слідства.
Він увімкнув мобільний телефон, побачив, що акумулятор майже зовсім розрядився, і підключив зарядний пристрій до мережі. Потім зателефонував сестрі — адвокату Анніці Джанніні.
— Привіт, сестричко.
— Ти маєш якесь відношення до нічного вбивства поліцейського? — відразу ж запитала вона.
Він двома словами пояснив, що сталося.
— Гаразд. Отже, Саландер лежить у реанімації.
— Саме так. Ми дізнаємося, наскільки серйозно вона постраждала, тільки коли вона опритомніє, але їй буде потрібен адвокат.
Анніка Джанніні на хвилину замислилась.
— Гадаєш, вона захоче скористатися моїми послугами?
— Очевидно, вона взагалі не захоче адвоката. Лісбет не з тих, хто звертається до кого-небудь по допомогу.
— Схоже, їй буде потрібен адвокат із кримінальних справ. Дай мені поглянути на ті документи, що в тебе є.