Выбрать главу

— Нам необхідно прояснити кілька речей. Я розумію, що в редакції створиться складна обстановка. Мені б дуже хотілося цього уникнути, але сталося, як сталося. По-перше, я залишаю «Міленіум» не остаточно. Я й надалі — співвласник журналу, тому братиму участь у зборах правління. В той же час я цілком відмовляюся від права впливати на редакційну роботу — інакше може виникнути конфлікт інтересів.

Крістер Мальм задумливо кивнув.

— По-друге, формально я закінчую тут працювати тридцятого квітня. Проте практично сьогодні мій останній робочий день. Весь наступний тиждень, як вам відомо, я буду у від’їзді — це планувалося давно. І я вирішила, що не варто повертатися, щоб покомандувати ще кілька днів на прощання.

Вона ненадовго замовкла.

— Наступне число уже готове в електронному вигляді. Залишилося лише уточнити дрібниці. Воно стане моїм останнім числом. Далі до роботи повинен приступити новий головний редактор. Свій письмовий стіл я звільню сьогодні ввечері.

Тиша стала гнітючою.

— Хто стане після мене головним редактором — це має зважити і вирішити правління. Але й вам, у редакції, теж слід це обміркувати.

— Мікаель, — сказав Крістер Мальм.

— Ні. Тільки не Мікаель. Гіршого головного редактора ви просто не знайдете. Він ідеальний відповідальний редактор, класно проводить розслідування і переробляє для публікації бездарні статті. Але на посаді головного редактора він загальмує всю роботу. На цьому місці має бути людина, здатна проводити активну наступальну політику. До того ж Мікаель має схильність періодично поринати у власні історії і пропадати на цілі тижні. Його стихія — пожежа, та він геть непридатний для рутинної роботи. Ви всі це знаєте.

Крістер Мальм кивнув.

— «Міленіум» тримався за рахунок того, що ви з Мікаелем доповнювали одне одного.

— Не тільки за рахунок цього. Ви ж пам’ятаєте, як Мікаель уперся як баран і сидів майже цілий рік у Хедестаді. Тоді «Міленіум» працював без нього, і тепер журнал має так само працювати без мене.

— Гаразд. Який твій план?

— Я б уважала за краще, щоб головним редактором став ти, Крістере.

— Нізащо в світі. — Крістер Мальм замахав обома руками.

— …та оскільки я знаю, що ти відмовишся, у мене є інша пропозиція. Малін. Ти станеш виконувачкою обов’язків головного редактора прямо від сьогодні.

— Я?! — вигукнула Малін.

— Саме ти. Ти була чудовим відповідальним секретарем.

— Але я…

— Спробуй. Я сьогодні звільню стіл. У понеділок зранку ти зможеш переїхати до мого кабінету. Травневе число майже готове — ми над ним уже чуприну погріли. У червні випускається подвійне число, а потім у нас місяць відпустки. Якщо в тебе не вийде, у серпні правлінню доведеться знайти кого-небудь іншого. Хенрі, ти перейдеш на повну ставку і заміниш Малін на посаді відповідального секретаря. Крім того, вам необхідно найняти нового співробітника. Але це вже вирішувати вам і правлінню.

Вона трохи помовчала, задумливо дивлячись на присутніх.

— Ще одне. Я переходжу до іншої газети. Звичайно, з практичного погляду «СМП» і «Міленіум» не конкуренти, але я не хочу знати про зміст наступного числа ні на йоту більше, ніж уже знаю. Починаючи з цього моменту ви все вирішуватимете з Малін.

— Що нам робити з історією Саландер? — поцікавився Хенрі Кортес.

— Обговоріть це з Мікаелем. Мені дещо відомо про Саландер, але я не використовуватиму цей матеріал. До «СМП» він не потрапить.

І Еріка раптом відчула неймовірне полегшення.

— Це все, — сказала вона, оголосила збори закінченими, підвелася і без подальших коментарів знов пішла до свого кабінету.

Серед співробітників «Міленіуму» запала мовчанка. Аж за годину Малін Ерікссон постукала в двері кабінету Еріки.

— Послухай-но.

— Що? — спитала Еріка.

— Співробітники хочуть дещо сказати.

— Що саме?

— Тут, у загальній кімнаті.

Еріка підійшла до дверей. На неї чекали торт і кава.

— Я подумав, що ми ще встигнемо організувати тобі справжні проводи, — сказав Крістер Мальм. — А поки доведеться перебутися кавою з тортом.

Уперше за сьогодні Еріка Берґер усміхнулася.

Розділ 03

П’ятниця, 8 квітня — субота, 9 квітня

На сьому годину вечора, коли Соня Мудіґ і Маркус Ерландер відвідали Олександра Залаченка, той уже вісім годин як опритомнів. Він переніс тривалу операцію, під час якої йому підремонтували вилицю й зафіксували її титановими гвинтами. Його голова була так сумлінно забинтована, що виднілося тільки ліве око. Лікар пояснив йому, що удар сокири роздробив вилицю, пошкодив лобову кістку, а також відсік велику частину м’яса з правого боку обличчя і змістив очну ямку. Рани завдавали Залаченку сильного болю. Попри значні дози знеболювального, він усе-таки зберігав відносно ясну голову і міг розмовляти. Проте поліцейським наказали його не перевтомлювати.