— Може, це не надто вдала ідея? Про що має бути стаття?
— Про мораль, — сказав Мікаель Блумквіст. — І про те, як одного з наших співробітників убили через те, що п’ятнадцять років тому держава не виконала свою роботу.
Більше нічого пояснювати не було потреби. Еріка Берґер уже точно знала, яка стаття йому потрібна. Вона трохи подумала: адже коли вбили Даґа Свенссона, капітаном корабля була вона. І вона відразу відчула себе набагато краще.
— Гаразд, — сказала вона. — Останню статтю головного редактора.
Розділ 04
Прокурор Мартіна Франссон із Сьодертельє закінчила свої роздуми на першу годину дня, в суботу. Розібратися з лісовим кладовищем під Нюкварном виявилося справою не простою, і починаючи з середи, коли Паоло Роберто провів там, на складі, боксерський поєдинок з Рональдом Нідерманом, співробітникам кримінального відділу довелося неймовірно багато працювати понаднормово. Йшлося про не менш ніж три вбивства, жертв яких було поховано в околицях Нюкварна, про грубе викрадення людини й умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю подрузі Лісбет Саландер на ім’я Міріам By і, нарешті, про підпал. Безпосередній зв’язок з Нюкварном мав також інцидент у Сталлархольмі, що взагалі-то належав до відання поліцейського району Стренгнес, лену Сьодерманланд, але ключовою фігурою там був Карл Маґнус Лундін із «Свавельшьо МК». Лундін зараз лежав у лікарні в Сьодертельє із загіпсованою ногою та сталевою шиною в щелепі. В будь-якому разі всіма вбивствами займалася поліція лену, а отже, останнє слово залишиться за Стокгольмом.
Протягом п’ятниці вирішувалося питання про затримання підозрюваних. Лундін поза сумнівом мав безпосереднє відношення до Нюкварна. Нарешті з’ясувалося, що склад належав компанії «Медімпорт», яка у свою чергу належала Аннелі Карлссон, п’ятдесяти двох років, котра мешкає в Пуерто-Банус, в Іспанії. Вона доводилася Маґґе Лундіну двоюрідною сестрою, ні в яких злочинах замішана не була і, схоже, у цьому випадку просто виконувала роль прикриття.
Мартіна Франссон згорнула папку з матеріалами попереднього слідства. Справа як і раніше перебувала на початковій стадії, і, щоб довести її до суду, потрібно було додати ще кілька сотень сторінок. Проте щодо кількох питань Мартіна Франссон повинна була прийняти рішення вже зараз. Вона поглянула на колег із поліції.
— У нас достатньо матеріалу, щоб порушити справу проти Лундіна за участь у викраденні Міріам By. Паоло Роберто впізнав його як людину, що сиділа за кермом фургона. Я також затримуватиму його як цілком імовірного учасника підпалу. Зі звинуваченням у причетності до вбивства трьох людей, викопаних на цій ділянці, ми поки що почекаємо, принаймні доки всі останки будуть ідентифіковані.
Поліцейські закивали. Саме на таке рішення вони й чекали.
— Як ми вчинимо із Сонні Нієміненом?
Мартіна Франссон перегорнула справу Ніємінена, що лежала у неї на столі.
У цього пана неабиякий послужний список. Пограбування, незаконне носіння зброї, биття, заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, вбивства і наркобізнес. Його затримали разом з Лундіном недалеко від Сталлархольма. Я цілком переконана в тому, що він причетний, — інакше просто бути не може. Проте проблема в тім, що в нас немає проти нього жодних доказів.
— Він каже, що ніколи не був на складі в Нюкварні і що просто поїхав з Лундіном покататися на мотоциклах, — сказав інспектор із Сьодертельє, який займався Сталлархольмом. — Він стверджує, що й гадки не мав, яка в Лундіна там була справа.
Мартіна Франссон нараз подумала, що добре було б якимсь чином перекинути цю справу прокурору Ріхарду Екстрьому із Стокгольма.
— Ніємінен відмовляється говорити про те, що сталося, але категорично заперечує свою причетність до злочину, — казав далі інспектор.
— Авжеж, можна подумати, що вони з Лундіном насправді виявилися в Сталлархольмі просто жертвами, — сказала Мартіна Франссон, сердито постукуючи пальцями по столу. — Лісбет Саландер, — промовила вона з явним сумнівом у голосі. — Адже ми говоримо про дівчину зростом сто п’ятдесят сантиметрів, поглянувши на яку можна подумати, що вона ледь досягла підліткового віку і навряд чи має достатню фізичну силу, щоб упоратися з Нієміненом і Лундіном.
— Якщо вона не озброєна. Пістолет міг частково компенсувати їй фізичну слабкість.
— Проте це не зовсім відповідає картині подій.
— Так. Вона скористалася сльозоточивим газом і вдарила Лундіна ногою в пах і в обличчя з такою люттю, що роздробила тому яєчко, а потім щелепну кістку. Постріл у стопу було, ймовірно, зроблено вже після побиття. Але мені важко повірити в те, що пістолет належав їй.