— Державна лабораторія судової експертизи ідентифікувала пістолет, з якого стріляли в Лундіна. Польський пістолет «Р-83 Ванад» з патронами від «Макарова». Його виявили в Госсеберзі під Ґетеборгом, і на ньому відбитки пальців Саландер. Ми цілком можемо припустити, що вона привезла з собою цей пістолет у Госсеберґу.
— Так. Проте номер серії показує, що його чотири роки тому викрали під час пограбування збройового магазину в Еребру. Грабіжників потім зловили, але зброї вони встигли позбутися. Серед них був один місцевий діяч, що бавиться наркотиками, який обертався серед людей, близьких до «Свавельшьо МК». Мені значно більше хочеться приписати пістолет або Лундіну, або Ніємінену.
— Можливо, пістолет був у Лундіна, а Саландер почала його роззброювати і при цьому вистрілила, поціливши йому в ступню. Я хочу сказати, що вона в будь-якому разі не збиралася його вбивати, адже він живий.
— Або вона прострелила йому ногу із суто садистських спонукань. Звідки мені знати. Але як же вона впоралася з Нієміненом? У нього немає видимих пошкоджень.
— Узагалі-то є: у нього два маленьких опіки на грудях.
— І?
— Швидше за все, електрошокер.
— Отже, Саландер мала при собі електрошокер, балон із сльозоточивим газом і ще пістолет. Скільки ж усе це разом важить? Ні, я майже переконана в тому, що зброю привіз із собою Лундін або Ніємінен, а вона просто її в них відібрала. За яких саме обставин Лундіна поранили, ми зможемо до кінця прояснити, лише коли хто-небудь з учасників інциденту почне говорити.
— Добре.
— Отже, на сьогодні ми Лундіна затримуємо — на вже відомих вам підставах. Водночас на Ніємінена у нас нічого немає. Тому я збираюся у другій половині дня звільнити його.
Сонні Ніємінен вийшов із слідчого ізолятора поліції Сьодертельє з гидким настроєм. До того ж йому страшенно хотілося пити, тому він насамперед зайшов до тютюнової крамнички, купив пляшку пепсі й відразу ж випив її просто з горла. Потім прихопив ще пачку сигарет «Лакі страйк» та коробочку жувального тютюну. Він відкрив мобільний телефон, переконався, що той заряджений, і набрав номер тридцятитрилітнього Ханса-Оке Валтарі, що був Sergeant at Arms[7] у клубі «Свавельшьо МК» і, відповідно, третьою особою у внутрішній ієрархії. Після чотирьох гудків Валтарі відповів.
— Ніємінен. Мене відпустили.
— Вітаю.
— Ти де?
— У Нючьопінзі.
— Якого біса ти там робиш?
— Коли вас із Маґґе схопили, ми вирішили залягти на дно, поки не дізнаємося, як справи.
— Тепер тобі відомо як. Де решта?
Ханс-Оке Валтарі розповів йому, де перебувають решта п'ятеро членів «Свавельшьо МК». Пояснення не заспокоїло і не задовольнило Сонні Ніємінена.
— А хто, чорт забирай, займається справами, поки ви всі поховалися, як баби?
— Це несправедливо. Ви з Маґґе вирушаєте на якусь ідіотську роботу, про яку нам нічого не відомо, і неочікувано вплутуєтеся в перестрілку з цією оголошеною в розшук сукою, а в результаті Маґґе підстрелили, а тебе схопила поліція. І на додачу поліцейські викопують трупи на нашому складі в Нюкварні.
— І?
— Ми вже думаємо, може, ви з Маґґе від нас щось приховували?
— І що ж це, чорт забирай, могло бути? Адже це ми знаходимо для фірми роботу.
— Так, але я жодного слова не чув про те, що склад — то ще й лісове кладовище. Що там за мерці?
В Сонні Ніємінена мало не зірвалася з язика різка відповідь, але він стримався. Ханс-Оке Валтарі, звичайно, тупий мерзотник, та за нинішньої ситуації було зовсім не на часі затівати сварку. Зараз була потрібна швидка консолідація сил. Після того, як Ніємінен усе заперечував на п’яти поліцейських допитах, було б не надто розумно трубити про свою обізнаність по мобільному телефону за двісті метрів від будівлі поліції.
— Наплюй на мерців, — сказав він. — Мені про це нічого не відомо. Та Маґґе таки уклепався. Він ще деякий час посидить за ґратами, а тим часом командуватиму я.
— Гаразд. Що робитимемо? — спитав Валтарі.
— Хто наглядає за власністю, якщо ви всі сидите в підпіллі?
— Бені Карлссон залишився і тримає оборону в клубі. Поліція проводила в будинку обшук того ж дня, як вас заарештували. Вони нічого не знайшли.
— Бені К.! — вигукнув Ніємінен. — Бені К. — новобранець, і в нього ще молоко гаразд на губах не обсохло.