— Що тобі треба? — спитав Клінтон.
— Мені б хотілося знати, якої ти думки про Ваденшьо.
Клінтон похитав головою:
— Я ні в що не втручаюся.
— Я запитую не про це. Ти знаєш його, адже він пропрацював з тобою десять років.
Клінтон знову похитав головою:
— Сьогодні «Секцією» керує він. Моя думка нічого не важить.
— Він справляється?
— Він не дурень.
— Але…
— Аналітик. Чудово збирає мозаїку. Має інтуїцію. Блискучий адміністратор, у якого завжди сходиться бюджет, та так, як нам і не снилося.
Гульберґ кивнув. Найістотнішу якість Клінтон не згадав.
— Ти готовий повернутися на службу?
Клінтон поглянув на Гульберґа і довго вагався, перш ніж відповісти.
— Еверте… я через день проводжу по десять годин біля діалізного апарата в лікарні. Піднімаючись по сходах, я майже задихаюся. У мене немає сил. Зовсім.
— Ти мені потрібний. Остання операція.
— Я не можу.
— Можеш. У тебе буде можливість через день проводити по десять годин на діалізі. Замість того щоб ходити по сходах, ти зможеш їздити в ліфті. Якщо буде потрібно, я влаштую так, що тебе носитимуть туди і назад. Мені потрібний твій мозок.
Клінтон зітхнув.
— Розповідай, — сказав він.
— Ми зіткнулися з надзвичайно складною ситуацією, яка вимагає оперативного втручання. Весь оперативний відділ Ваденшьо складається з молодого сопливого щеняти, Юнаса Сандберґа, та й у самого Ваденшьо, по-моєму, немає стрижня, який потрібний для того, щоб зробити потрібне. Може, він і майстер показувати фокуси з бюджетом, але він боїться приймати оперативні рішення і залучати «Секцію» до роботи, яка абсолютно необхідна.
Клінтон кивнув, потім слабо посміхнувся.
— Операція повинна вестися на двох різних фронтах. Одна її частина стосується Залаченка. Мені треба змусити його послухати аргументи розуму, і, думаю, я знаю, як мені слід діяти. Другою частиною треба керувати звідси, із Стокгольма. Проблема в тому, що в «Секції» немає нікого, хто б міг з цим упоратися. Мені потрібно, щоб ти взяв командування на себе. Це буде твій останній внесок. У мене є план. Юнас Сандберґ і Георг Нюстрьом виконуватимуть чорну роботу, а ти — керуватимеш операцією.
— Ти не розумієш, чого вимагаєш.
— Ні, я розумію, чого вимагаю. А погоджуватися чи ні, вирішувати тобі. Але або ми, стара гвардія, вступаємо і вносимо свою лепту, або через два-три тижні «Секція» припинить своє існування.
Клінтон сперся ліктем об підлокітник дивана й опустив голову на долоню. Він думав дві хвилини.
— Розкажи про свій план, — сказав він під кінець.
Після цього Еверт Гульберґ з Фредріком Клінтоном проговорили ще дві години.
Коли за три хвилини до другої Гульберґ повернувся, ведучи за собою Фредріка Клінтона, Ваденшьо витріщив очі. Клінтон з вигляду нагадував кістяк і переводив дух, спершись на плече Гульберґа, — йому, здавалося, було важко ходити і важко дихати.
— Що, скажіть, будь ласка… — промовив Ваденшьо.
— Давайте поновимо нараду, — коротко сказав Гульберґ.
Усі знову зібралися за столом у кабінеті Ваденшьо. Клінтон мовчки опустився в запропоноване йому крісло.
— Фредрік Клінтон вам усім відомий, — почав Гульберґ.
— Так, — відповів Ваденшьо. — Питання в тому, що він тут робить.
— Клінтон вирішив повернутися до активної служби. Він керуватиме оперативним відділом «Секції», поки нинішня криза не закінчиться.
Гульберґ підняв руку, відхиливши протест Ваденшьо ще до того, як той устиг його сформулювати.
— Клінтону важко. Йому буде потрібна допомога. Йому необхідно регулярно відвідувати лікарню для проходження діалізу. Ваденшьо, ти наймеш двох персональних асистентів, які надаватимуть йому будь-яку практичну допомогу. Але я хочу, щоб ви твердо затямили: всі оперативні рішення у цій справі прийматиме Клінтон.
Він замовк і почекав, але протестів не пролунало.
— У мене є план. Думаю, ми здатні з цим упоратися, але нам необхідно діяти швидко, щоб не пропустити наявні можливості, — вів далі Гульберґ. — Головне питання в тому, наскільки рішучий нинішній склад «Секції».
Ваденшьо сприйняв сказане Гульберґом як виклик.
— Розкажіть.
— По-перше, з приводу поліції ми вже все обговорили. Зробимо так, як домовилися. Постараємося нейтралізувати їх, перемкнувши подальше розслідування на побічну лінію — пошуки Нідермана. Цим займеться Георг Нюстрьом. Що буде з Нідерманом, для нас значення не має. Ми простежимо за тим, аби Фасте дістав завдання розслідувати справу Саландер.