Ніємінен причинив двері і повільно вийшов з хліва, напружено розмірковуючи і намагаючись оцінити масштаби катастрофи. Частину доходів «Свавельшьо МК» переведено в цінні папери, доступ до яких був у нього самого, ще частину можна відновити з допомогою Маґґе Лундіна. Проте значна частина місць розміщення капіталу зберігалася виключно в голові Йоранссона, якщо тільки він не залишив чітких інструкцій Маґґе Лундіну, в чому Ніємінен сумнівався — Маґґе ніколи не мав інтересу до економіки. Ніємінен прикинув навскидь, що зі смертю Йоранссона фірма втратила майже шістдесят відсотків своїх доходів. Це був нищівний удар. Головне — для повсякденних витрат вона потребувала готівки.
— Що ми робитимемо? — спитав Валтарі.
— Зараз ми підемо і повідомимо поліції про те, що сталося.
— Поліції?
— Так, чорт забирай! У будинку повно моїх відбитків. Я хочу, щоб Йоранссона з його сукою виявили якнайшвидше, тоді судмедексперти зможуть установити, що вони померли, коли я сидів в ізоляторі.
— Зрозуміло.
— Чудово. Розшукай Бені К. Я хочу з ним поговорити. Зрозуміло, якщо він ще живий. А потім ми пошукаємо Рональда Нідермана. Треба залучити до цієї справи всіх до єдиного наших людей у клубах по всій Скандинавії. Мені потрібна голова цієї тварюки на блюді. Він, імовірно, роз’їжджає на машині Йоранссона. Роздобудь її реєстраційний номер.
Коли Лісбет Саландер прокинулася, була вже друга година суботи і якийсь лікар її обмацував.
— Доброго ранку, — сказав він. — Мене звуть Бені Свантессон, я лікар. Вам боляче?
— Так, — відповіла Лісбет Саландер.
— Вам зараз дадуть болезаспокійливе. Та спершу я хотів би вас оглянути.
Він стискав, обмацував і длубав її поранене тіло. Лісбет устигла добряче розгніватися ще до того, як він закінчив, але вирішила, що в неї надто мало сили і краще їй промовчати, ніж починати перебування в Сальгренській лікарні зі сварки.
— Як мої справи? — спитала вона.
— Гадаю, все буде гаразд, — відповів лікар і щось записав, перш ніж підвестися.
Інформації їй це особливо не додало.
Коли він пішов, з’явилася сестра, яка допомогла Лісбет упоратися з судном. Потім їй знов дали можливість заснути.
Олександр Залаченко, він же Карл Аксель Бодін, обідав, їсти він міг виключно рідку їжу — найменші рухи м’язів обличчя викликали страшенний біль у щелепі та вилиці, а про те, щоб жувати, не могло бути й мови. Під час проведеної тієї ночі операції вилицю йому скріпили двома титановими гвинтами.
Проте з цим болем він справлявся. До болю Залаченку було не звикати. Ніщо не могло порівнятися з тим болем, який йому довелося терпіти протягом декількох тижнів і місяців п’ятнадцять років тому, після того як він смолоскипом палав у машині на Лундаґатан. Лікування тоді здалося одним нескінченним марафоном мук.
Тепер лікарі вирішили, що його життя, швидше за все, поза небезпекою, але рани були серйозні, і, з огляду на похилий вік, пацієнта на кілька днів усе-таки залишили в реанімаційному відділенні.
За суботу він прийняв четверо відвідувачів.
Близько десятої години знову прийшов інспектор Ерландер, але цього разу він залишив удома цю акулу Соню Мудіґ і замість неї привів з собою значно симпатичнішого інспектора кримінальної поліції Єркера Хольмберґа. Вони ставили приблизно ті ж запитання про Рональда Нідермана, що й напередодні увечері, проте Залаченко добре продумав свою історію і жодного разу не помилився. Коли вони почали чіплятися до нього із питаннями про його можливу причетність до трафіку секс-рабинь та іншої кримінальної діяльності, він знов-таки все заперечував. Він — пенсіонер по хворобі і навіть не розуміє, про що вони говорять. Залаченко валив усе на Рональда Нідермана і пропонував будь-яку посильну допомогу щодо визначення місцезнаходження втікача — вбивці поліцейського.
На жаль, на практиці він, зрозуміло, мало чим може допомогти, адже він не має жодного уявлення про те, з ким Нідерман спілкується і в кого може шукати притулку.
Близько одинадцятої до нього ненадовго зайшов представник прокуратури, який формально довів до його відома, що він підозрюється в участі в умисному заподіянні тяжкої шкоди здоров’ю або спробі вбивства Лісбет Саландер. На що Залаченко почав терпляче пояснювати, що жертвою злочину є він і що насправді це Лісбет Саландер намагалася вбити його. Представник прокуратури запропонував йому правову допомогу у формі надання державного захисника. Залаченко пообіцяв це обміркувати.
Щоправда, нічого обмірковувати він не збирався. У нього вже був адвокат, і сьогодні вранці Залаченко передусім зателефонував йому і попросив негайно приїхати. Отож третім відвідувачем біля його лікарняного ліжка став Мартін Тумассон. Він неквапом увійшов з безтурботним виглядом, пригладив рукою копицю світлого волосся, поправив окуляри і привітався за руку зі своїм клієнтом. Був він огрядний, але вельми вродливий. Його, щоправда, підозрювали в роботі на югославську мафію і слідство із цього приводу ще не скінчилося, але водночас він мав репутацію адвоката, що виграє свої справи.