Выбрать главу

До «Групи Залаченка» він автоматично включив Гуннара Бйорка. Таке рішення здавалося розумним і логічним, оскільки Бйорк уже знав про існування агента. Краще було мати його «всередині», ніж, ризикуючи безпекою, залишити «зовні». У результаті Бйорка передислокували з офіційного місця роботи, у відділі по роботі з іноземцями, за письмовий стіл у квартирі в районі Естермальм.

У цій гострій ситуації Гульберґ вирішив спершу проінформувати лише одну людину в ДПУ/Без — начальника канцелярії, який уже й так був у курсі діяльності «Секції». Поміркувавши над новиною протягом кількох діб, начальник канцелярії заявив Гульберґу, що значення перебіжчика дуже велике, тому необхідно проінформувати начальника ДПУ/Без, а також уряд.

Начальник ДПУ/Без, що недавно обійняв цю посаду, на той момент знав про існування «Секції спецаналізів», але мав досить туманне уявлення про те, чим вона, власне, займається.

Його призначили, щоб розібратися з наслідками викриття діяльності Інформаційного бюро,[14] і він уже з дня на день чекав вищої посади в поліцейській ієрархії. З довірчої розмови з начальником канцелярії глава ДПУ/Без знав, що «Секція» — таємна група, створена за рішенням уряду, яку виведено за межі загальної діяльності, і що розпитувати про неї не слід. Позаяк главою управління на той момент була людина, яка в принципі не ставила питань, здатних спровокувати неприємні відповіді, він розуміюче кивнув, змирившись з існуванням певної структури під назвою ССА і з тим, що його вона не стосується.

Ідея інформувати начальника про Залаченка Гульберґу не подобалась, але в нього не залишалося вибору. Наголосивши на жорсткій необхідності цілковитої секретності, він заручився згодою і склав інструкції, згідно з якими навіть начальникові ДПУ/Без заборонялося обговорювати цю тему у себе в кабінеті, не вживши особливих застережних засобів. Було вирішено, що Залаченком займеться «Секція спецаналізів».

Про те, щоб інформувати прем’єр-міністра, який випускав із своїх рук кермо влади, не могло бути й мови. Через безлад, що почався у зв’язку із зміною уряду, прем’єр-міністр, який ставав до своїх обов’язків, був цілковито поглинений призначенням міністрів і переговорами з іншими буржуазними партіями. Лише через місяць після утворення уряду начальник ДПУ/Без разом з Гульберґом поїхав до Русенбада[15] і проінформував нового прем’єр-міністра. Гульберґ до останнього був проти того, щоб узагалі повідомляти уряд, але керівник ДПУ/Без наполіг на своєму — приховати відомості від прем’єр-міністра було б непростимо з конституційної точки зору. Прикликавши все своє красномовство, Гульберґ намагався переконати прем’єр-міністра у важливості того, щоб інформація про Залаченка не вийшла за межі його кабінету — не можна було нічого говорити ні міністрові закордонних справ, ні міністрові оборони чи комусь іншому з членів уряду.

Новина про те, що російський агент такого рівня попросив політичного притулку в Швеції, приголомшила Фельдіна. Він почав говорити, що просто з міркувань справедливості зобов’язаний обговорити це питання бодай з лідерами інших двох партій, що входять до уряду. Гульберґ був готовий до такого повороту подій і пустив у хід останній засіб, тихо заявивши, що в такому разі буде змушений негайно подати заяву про відставку. Загроза справила на Фельдіна враження. По суті, вона означала: якщо історія випливе наяв і росіяни направлять каральний загін для ліквідації Залаченка, то прем’єр-міністр відповідатиме за це персонально. А якщо людина, що відповідала за безпеку перебіжчика, змушена була звільнитися, то таке викриття обернеться для Фельдіна гучною політичною катастрофою.

Ще не дуже впевнено почуваючись на новій посаді, новоспечений прем’єр-міністр здався. Він дав добро на негайно занесену до секретного архіву директиву, згідно з якою відповідальність за безпеку Залаченка і отримання від нього потрібних відомостей покладалася на «Секцію», а також пообіцяв, що інформація про росіянина не вийде за межі його кабінету. Тим самим Фельдін розписався в своїй обізнаності і в той же час позбувся права це питання обговорювати. Інакше кажучи, йому треба було просто забути про Залаченка.

Щоправда, Фельдін наполіг на тому, щоб іще одна людина з його адміністрації — ретельно дібраний статс-секретар — був проінформований і зміг виконувати роль контактної особи в справах, пов’язаних з перебіжчиком. З цим Гульберґ змирився. Розібратися із статс-секретарем для нього проблеми не становило.

вернуться

14

Інформаційне бюро — розвідувальна організація при Міністерстві оборони Швеції.

вернуться

15

Русенбад — будинок уряду в Стокгольмі.