Його життя заповнювали повії, тривалі запої, інциденти із застосуванням насильства, бійки з охоронцями ресторанів та різними іншими людьми. Залаченко потрапляв до шведської поліції — тричі за пияцтво і двічі за бійки в ресторанах. І щоразу «Секції» доводилося втручатися, витягувати його з неприємностей і стежити за тим, аби папери знищувались, а записи в журналах змінювались. Гульберґ приставив до нього Гуннара Бйорка, і тому доводилося майже цілодобово пасти перебіжчика. Давалося це з труднощами, але вибору не залишалося.
А все могло б іти так гладко. На початку 80-х років Залаченко вгамувався і почав пристосовуватися до життя. Але шльондру Саландер він так і не кинув, і, навіть гірше, у них народилися доньки-двійнятка, Камілла і Лісбет Саландер.
Лісбет Саландер.
Вимовляючи її ім’я, Гульберґ переживав неприємні почуття.
Ще коли дівчаткам було років по дев’ять або десять, з приводу Лісбет Саландер у Гульберґа з’явилися погані передчуття. Не треба бути психіатром, щоб зрозуміти, що вона ненормальна. Гуннар Бйорк доповідав, що вона виявляє щодо Залаченка впертість, жорстокість і агресію і, крім того, схоже, нітрохи його не боїться. Вона рідко що-небудь говорила, але демонструвала свою незадоволеність тисячею інших способів. Від неї слід було чекати проблем, але навіть у найсміливіших фантазіях Гульберґ не міг уявити собі, в яку гігантську проблему вона виросте насправді. Він більше за все боявся, що ситуація в родині Саландер призведе до якого-небудь розгляду соціальних служб, де спливе ім’я Залаченка. Він раз у раз благав підопічного порвати з сім’єю і триматися від неї подалі. Той обіцяв, але кожного разу порушував обіцянку. Він заводив собі інших повій, і у великій кількості, проте через кілька місяців завжди знову повертався до Агнети Софії Саландер.
Клятий Залаченко. Хіба хороший шпигун може дозволяти члену керувати своєю поведінкою? Але Залаченко, здавалося, був вищий за будь-які норми і правила або, принаймні, вважав себе вищим за них. Якби він хоч просто трахав цю шльондру, була б усе-таки інша річ, але Залаченко регулярно завдавав своїй подрузі тяжких тілесних ушкоджень. Він, здавалося, навіть сприймав це як веселий спосіб познущатися зі своїх опікунів із «Групи Залаченка» і бив її при кожній зустрічі лише для того, щоб їх подражнити і завдати їм неприємностей.
У тому, що Залаченко — хворий покидьок, сумнівів у Гульберґа не було, але вибирати йому не доводилося. У нього був один-єдиний перебіжчик з агентів ГРУ, який до того ж чудово усвідомлював своє значення для Гульберґа.
Гульберґ зітхнув. Співробітники «Групи Залаченка» грали роль загону прибиральників, від цього нікуди не дітися. Залаченко знав, що може дозволити собі все, що завгодно, а вони потім розберуться з його проблемами. І щодо Агнети Софії Саландер він користувався цим понад будь-яку міру.
Застережень не бракувало. Коли Лісбет Саландер лише сповнилося дванадцять років, вона штрикнула татуся ножем. Рани виявилися несерйозними, але його відвезли до лікарні Святого Георгія, і «Групі Залаченка» довелося провести неабияку роботу, щоб замести сліди. Того разу Гульберґ мав з підопічним дуже серйозну розмову. Він якнайдетальнішим чином пояснив бешкетникові, що той більше ніколи не повинен вступати в контакт з родиною Саландер, і Залаченко пообіцяв. Він протримався більше півроку, а потім поїхав додому до Агнети Софії Саландер і побив її з такою жорстокістю, що вона до кінця життя так і не вийшла з лікарні.
Проте Гульберґ не міг передбачити, що Лісбет Саландер виявиться кровожерливою психопаткою, здатною кинути в машину, де сидів її батько, пакет з-під молока, наповнений бензином, а слідом — запалений сірник. Той день перетворився на суцільний хаос. Почався цілий лабіринт розслідувань, і вся «Операція Залаченко» — а значить, уся «Секція» — повисла на дуже тонкому волоску. Досить було Лісбет Саландер заговорити, і Залаченка могли розкрити. А якби Залаченка розкрили, по-перше, деякі операції, що проводилися в Європі в останні п’ятнадцять років, опинилися б під загрозою провалу, а по-друге, виникав ризик того, що «Секцію» піддадуть публічній перевірці. Цьому треба було перешкодити за будь-яку ціну.