«Секція» опинилася на порозі найстрашнішої кризи з тієї миті, як він її створив. Усе загрожувало впасти.
Залаченко добрався до вбиральні і справив малу нужду — після того, як лікарня забезпечила його милицями, він дістав змогу переміщатися. Неділю і понеділок він присвятив коротким тренуванням. У нього як і раніше страшенно боліла щелепа, і він міг вживати лише рідку їжу, але тепер уже почав уставати і пересуватися на невеликі відстані.
За майже п’ятнадцять років життя з протезом до милиць Залаченко звик. Він ходив туди й сюди по палаті, вправляючись у мистецтві переміщатися беззвучно. Кожного разу, коли його права ступня торкалася підлоги, ногу пронизував гострий біль.
Він зціплював зуби, думаючи про те, що Лісбет Саландер лежить в одній із сусідніх палат, зовсім близько від нього. Йому знадобився цілий день, щоб вивідати, що вона — через двоє дверей праворуч.
Близько другої години ночі, через десять хвилин після останнього візиту нічної сестри, скрізь усе повністю стихло. Залаченко через силу підвівся і намацав милиці. Підійшовши до дверей, він прислухався, але нічого не почув. Тоді він відчинив двері і вийшов у коридор. З кімнати медсестер чулася тиха музика. Залаченко добрався до дверей у кінці коридору, прочинив їх і обстежив сходову клітку. Там були ліфти. Він рушив назад по коридору. Проходячи повз палату Лісбет Саландер, він зупинився, сперся на милиці і півхвилини передихнув.
Тієї ночі медсестри двері до її палати замкнули. Почувши слабке човгання, що доносилося з коридору, Лісбет Саландер насторожилася. Визначити джерело звуку вона не могла — здавалося, коридором щось обережно тягнуть. На мить усе стихло, і вона подумала, чи вже не почулося їй, але через півтори хвилини звук почувся знову. Він віддалявся, але відчуття неспокою посилилось.
Десь там Залаченко.
Лісбет Саландер почувала себе прикутою до ліжка. Шия під фіксуючим коміром свербіла. У неї виникло гостре бажання встати. Поступово їй вдалося сісти, але на більше сил забракло. Вона опустилася назад і поклала голову на подушку.
Через деякий час Лісбет обмацала комір і натрапила на кнопки, що скріплювали його, після чого розстебнула і кинула його на підлогу. Дихати відразу стало легше.
Добре б тримати під рукою яку-небудь зброю або мати досить сил, щоб підвестися і розібратися з ним раз і назавжди.
Під кінець вона підвелася на лікті, засвітила нічник і роззирнулася. Нічого такого, що можна було б використати як зброю, тут не було. Потім її погляд упав на стіл медсестри, що стояв біля стіни, за три метри від ліжка, і Лісбет помітила, що хтось забув там олівець.
Вона почекала, поки нічна сестра зробить черговий обхід — цієї ночі до неї, схоже, заходять приблизно раз на півгодини. Лісбет припустила, що менша частотність відвідин означає, що лікарі вважають її стан кращим у порівнянні з вихідними, коли до неї заходили що п’ятнадцять хвилин чи навіть частіше. Сама вона особливої різниці не відчувала.
Знову залишившись сама, Лісбет зібралася на силі, сіла і звісила ноги з ліжка. До її тіла були приклеєні електроди, що реєстрували пульс і дихання, проте кабелі йшли в той же бік, де лежав олівець. Вона обережно встала і раптом захиталася, цілковито втративши рівновагу. На секунду їй здалося, що вона зараз знепритомніє, але вона сперлася на ліжко і сфокусувала погляд на столі перед собою, потім ступила три невпевнені кроки, простягнула руку і схопила олівець.
Затим вона, задкуючи, повернулася на ліжко, і там сили зовсім залишили її — настільки, що навіть знову натягнути на себе ковдру вона змогла лише через деякий час.
Піднявши олівець, вона помацала кінчик. Це був звичайнісінький олівець із дерева, але свіжозаструганий і гострий, як шило. Може цілком зійти за холодну зброю, якщо вдарити ним в обличчя або в око.
Вона поклала олівець так, щоб можна було легко дістати, біля стегна, і заснула.
Розділ 06
У понеділок вранці Мікаель Блумквіст прокинувся на початку десятої і зателефонував Малін Ерікссон, яка тільки-но увійшла до редакції «Міленіуму».
— Привіт, головний редакторе, — сказав він.
— Я просто шокована від того, що Еріки немає і що ви вирішили зробити новим головним редактором мене.