Выбрать главу

— Я зовсім не знав Залаченка, — сказав Ваденшьо. — Що він за людина тоді був?

— Напевно, він і зараз такий, — відповів Гульберґ. — Страшенно розумний, з майже фотографічною пам’яттю на деталі. Проте, на мій погляд, він брудна свинюка і, мабуть, трохи божевільний.

— Юнасе, ти ж учора з ним зустрічався. Яке в тебе склалося враження? — спитав Ваденшьо.

Юнас Сандберґ перестав жувати.

— У нього все під контролем. Я вже розповідав про його ультиматум. Або ми, немов за помахом чарівної палички, владнаємо так, що все буде шито-крито, або він закладе «Секцію».

— Як, чорт забирай, він думає, ми можемо зам’яти те, що безперервно обсмоктується ЗМІ? — поцікавився Георг Нюстрьом.

— Йдеться не про те, що нам під силу, а що ні. Йому просто потрібна можливість тримати нас під контролем, — сказав Гульберґ.

— Як ви оцінюєте ситуацію? Він виконає свою погрозу? Справді розповість усе ЗМІ? — спитав Ваденшьо.

— Це передбачити майже неможливо, — повільно промовив Гульберґ. — Залаченко не кидається пустими погрозами, він зробить так, як йому буде вигідно. Щодо цього він передбачений. Якщо він зможе мати для себе користь з розмови із ЗМІ… щоб домогтися амністії або зменшення покарання, він на це піде. Або якщо відчує, що його зрадили, і захоче помститися.

— Незважаючи на наслідки?

— Саме незважаючи на наслідки. Йому важливо показати, що він сильніший за нас.

— Але ж навіть якщо Залаченко заговорить, ще не факт, що йому повірять. Вони не зможуть нічого довести без нашого архіву, а він цієї адреси не знає.

— Тобі хочеться ризикнути? Припустімо, що Залаченко заговорить. А хто заговорить слідом за ним? Що ми будемо робити, якщо його слова підтвердить Бйорк? А ще є Клінтон, який прикутий до діалізного апарата. Що станеться, якщо він вдариться в релігію і озлобиться проти всіх і вся? А що, як йому захочеться покаятися в гріхах? Повір мені, якщо хтось почне говорити, то «Секції» кінець.

— Тоді… що ж нам робити?

За столом запала мовчанка. Першим продовжив міркувати Гульберґ.

— Проблема складається з кількох частин. По-перше, треба прикинути, які будуть наслідки, якщо Залаченко заговорить. На наші голови обрушиться вся проклята конституційна Швеція. Нас знищать. Думаю, на багатьох співробітників «Секції» чекає в’язниця.

— Юридично наша діяльність легальна, адже ми працюємо за дорученням уряду.

— Не кажи дурниць, — сказав Гульберґ. — Ти не гірше за мене знаєш, що туманно сформульований папір, написаний у середині шістдесятих років, сьогодні нічого не вартий. Думаю, нікому з нас не хотілося б точно дізнатися, що станеться, якщо Залаченко заговорить.

Усі знову замовкли.

— Значить, ми повинні виходити з того, що необхідно змусити Залаченка мовчати, — сказав нарешті Георг Нюстрьом.

Гульберґ кивнув.

— А для того щоб змусити його зберігати мовчання, нам необхідно запропонувати йому щось істотне. Проблема в тому, що він непередбачуваний. Він з таким же успіхом може закласти нас просто так. Треба подумати, як ми можемо тримати його в шорах.

— А його вимоги в тому, щоб зам’яти все це і відправити Саландер до психлікарні, — нагадав Юнас Сандберґ.

— Із Саландер ми впораємося. Проблема полягає в Залаченкові. Але це приводить нас до другої частини — обмеження заподіяної шкоди. Висновок, складений Телебор’яном у дев’яносто першому році, вийшов наяв і потенційно таїть у собі не меншу загрозу, ніж Залаченко.

Георг Нюстрьом відкашлявся.

— Як тільки ми виявили, що висновок вийшов наяв і потрапив до поліції, я вжив заходів. Попросив нашого юриста Фореліуса зв’язатися з генеральним прокурором. Той зажадав, щоб у поліції відібрали всі примірники висновку, і заборонив його поширювати або копіювати.

— Що відомо генеральному прокуророві? — спитав Гульберґ.

— Узагалі нічого. Він діє за офіційним запитом ДПУ/Без, адже йдеться про засекречений матеріал, і в генерального прокурора немає вибору. Він просто не може діяти інакше.

— Гаразд. Хто прочитав цей звіт у поліції?

— У них були дві копії, які прочитали Бубланськи, його колега Соня Мудіґ і, під кінець, керівник попереднього слідства Ріхард Екстрьом. Мабуть, можна виходити з того, що ще двоє поліцейських, — Нюстрьом погортав свої записи, — якісь Курт Свенссон і Єркер Хольмберґ, принаймні, знайомі із змістом документа.

— Значить, четверо поліцейських і прокурор. Що нам про них відомо?

— Прокурор Екстрьом, сорок два роки. Вважається новою зіркою. Працював слідчим у міністерстві юстиції, вів кілька гучних справ. Старанний. Турбується про піар. Кар’єрист.