Особливу увагу варто приділяти напуванню корів у пологових відділеннях. Потрібно завжди мати постійний запас теплої води. Напування тільних корів із відкритих водойм категорично заборонено, щоб уникнути абортів та застуди.
Після отелення корови особливо часто п’ють, тож дуже важливо організувати перше напування не пізніше ніж через 30–45 хвилин після отелення. Дають небагато (одне відро) теплої і чистої води, потім у перший день після отелення поять через кожні 1,5–2 год. Це позитивно позначається на загальному стані тварини та її продуктивності.
Літнє напування ВРХ, якщо його не проводять через автонапувалку, відрізняється від зимового тільки тим, що тварини, потребуючи багато води, мають пити 3–4 рази на день.
В успішному проведенні нагулу також велике значення має організація гарного водопою. Нестача води, погана її якість найчастіше є причиною низьких приростів. Тварини, які отримують мало води, втрачають апетит, поїдають менше корму, дають менший приріст ваги і не досягають високої вгодованості.
У середньому молодняк на нагулі споживає 40–50 л води; доросла худоба – 60–70 л у день на голову. Спекотного й посушливого літа споживання води збільшується на 10–15 % за рахунок посиленого виділення поту.
Поїти тварин на відгодівлі необхідно не менше трьох разів, а в жаркий період і за сухої рослинності – 4 і 5 разів на добу.
Пасовища треба розташовувати не далі ніж за 2,5 км від водопою. Лише в тих випадках, коли прилеглі ділянки бідні на травостій, можна нарізати загони пасовищ трохи далі, але не далі ніж за 3 км.
У спекотні дні худобу рекомендують після тривалого денного відпочинку перед пасінням купати у водоймах з твердим, небагнистим дном і зручними підходами. Купання очищує шкірний покрив, покращує обмін речовин і позитивно впливає на продуктивність.
Кращими джерелами водопою для великої рогатої худоби є глибокі колодязі, з яких вода надходить в індивідуальні напувалки. На другому місці – річки та струмки. Ставками можна користуватися лише у випадку, коли вони розташовані далеко від осель (тоді тварини не засмічують воду і в них немає стоку зі скотарень). Забруднені стічними водами ставки зовсім не придатні для напування худоби.
Під час користування колодязями слід організувати механізацію водоподачі, а також побудувати корита для води. Водопійні корита розміщують на підвищеному місці. У разі двостороннього підходу ширина корита має бути 75 см, за одностороннього – 35–40 см при глибині 30–35 см. Бажано встановити таку кількість корит, щоб одночасно можна було напоїти всю худобу. При цьому на голову дорослої худоби має припадати 0,6–0,8 м, на голову молодняку – 0,5–0,6 м довжини корита. Водопійні корита з’єднують за допомогою труб або шлангів, в останніх закривають отвір для спуску залишків води і промивання корит. Корита постійно утримують сухими та чистими.
Гігієна доїння виликої рогатої худоби
Вироблення рефлексу молоковіддачі слід проводити поступово і підтримувати протягом усього життя корови. Для цього використовують масаж вимені, по 40–50 с перед доїнням, обмивання вимені теплою водою упродовж 39–40 с із подальшим протиранням сухим рушником.
Після пологів корова дає молоко постійно (нормальними вважаються 305-денні цикли молоковіддачі), за винятком сухостійного періоду, який становить зазвичай 30–85 днів перед отеленням. Подовження періоду лактації веде до зниження удою на 10–15 %.
У післяпологовий період, який триває 7–10 днів, у жодному разі не можна форсувати роздоювання корови. Кратність доїння у цей період становить 5–7 разів на добу, але інтенсивність його знижена. Період інтенсивного роздоювання триває протягом перших 90 днів. За цей час відбувається регулярне, раз на 5 діб, збільшення раціону корови на 1–2 кормові одиниці. Раціон збільшують до досягнення стійкого підвищення молоковіддачі, а потім стабілізують на оптимальному для конкретної тварини.
Розрізняють ручний та машинний способи доїння.
Ручним способом доїння користуються у дрібних індивідуальних господарствах, де утримують невелику кількість дійних корів. За прив’язного утримання корови її доять прямо в стійлі, а за безприв’язного – в окремих доїльних залах.
Триває доїння у середньому 5–7 хвилин і в жодному разі не має тривати понад 12 хвилин.
Переводять корову на сухостійний період (запуск) приблизно за 1,5–2 місяці до отелення (деяких корів з низькою продуктивністю переводять на сухостійне утримання раніше). Якщо добові удої в період перед запуском становлять менше 4 л на добу, корову припиняють доїти відразу. Якщо ж молоковіддача висока, то переведення її на сухостій відбувається поступово. Для цього скорочують кількість доїнь до 1 разу на добу, потім роблять перерви у доїнні через 2–3 дні. Через деякий час доїння припиняється.