— Що запропонувати? — прохрипів він.
— Паскад, — робот навіть не спробував пояснити детальніше. Він дивився на Морріса цілковито незворушно, наче й не мав нічого більше казати. — Це забере лише хвилину вашого часу.
— Я... — почав було Морріс і відступив на крок, ховаючись від вітру.
Робот, не змінюючи виразу обличчя, прослизнув за ним у будинок.
— Дякую, — сказав він, зупинившись посеред вітальні. — Перепрошую, чи не могли б ви покликати дружину? Я хотів би продемонструвати паскад і їй також.
— Саллі, — безпорадно гукнув Морріс. — Ходи сюди.
Саллі засапано вскочила до вітальні, її груди здіймалися й опускалися від хвилювання.
— Що там? О! — вона побачила робота і нерішуче зупинилася. — Еде, ти щось замовив? Ми щось купуємо?
— Добрий вечір, — привітався до неї робот. — Я збираюся показати вам паскад. Будь ласка, сідайте. Якщо можна, то на диван. Обоє.
Саллі в очікуванні сіла, її щоки зарум’янилися, а очі заблищали цікавістю і здивуванням. Ед задерев’яніло сів поруч.
— Послухай, — пробурмотів він. — Що таке, в чорта, той паскад? Що взагалі відбувається? Я не хочу нічого купувати!
— Як вас звати? — запитав робот.
— Морріс, — заледве вичавив він. — Ед Морріс.
— Місіс Морріс, — робот розвернуся до Саллі і коротко їй вклонився. — Я радий зустрітися з вами, містере й місіс Морріс. У вашій околиці ви перші, хто побачить паскад. Це перша демонстрація у цьому районі. — Його холодні очі обвели поглядом кімнату. — Містере Морріс, припускаю, що у вас є робота. Де ви працюєте?
— Він працює на Ґанімеді, — слухняно, як маленька школярка, відповіла Саллі. — У корпорації «Терран металз девелопмент».
Робот перетравив цю інформацію.
— Паскад стане для вас цінним набутком, — він подивився на Саллі. — А чим займаєтеся ви?
— Я розшифровую записи для Гістодосліджень.
— Паскад не зможе допомогти вам у професійному житті, але буде корисним тут, у будинку. — Він підняв своїми потужними сталевими затискачами стіл. — Наприклад, іноді незграбний гість ламає цінні меблі. — Робот розтрощив стіл, уламки деревини і пластику полетіли додолу. — Тут і стане в пригоді паскад.
Морріс безпорадно скочив на ноги. Він не міг зупинити того, що відбувалося. Коли робот відкинув розламаний стіл геть і взявся за важкий торшер, Морріса наче привалило важким каменем.
— Господи, — задихалася Саллі. — Це ж моя найкраща лампа.
— Коли у вас є паскад, немає підстав хвилюватися, — робот схопив торшер, театрально його погнув, вирвав абажур, розбив лампи, а потім відкинув рештки геть. — Така ситуація може виникнути внаслідок сильного вибуху. Наприклад, якщо вибухне воднева бомба.
— Заради Бога, — пробурмотів Морріс. — Ми...
— Влучання водневої бомби може ніколи і не статися, — продовжив робот, — але якщо станеться, андроїд буде незамінним. Він опустився на коліна і витягнув якусь трубку з пояса на талії. Націливши трубку в підлогу, робот пробив діру діаметром 5 футів і відійшов від зяючого отвору. — Цей прохід недостатньо широкий, але ви бачите, що в разі атаки паскад міг би врятувати вам життя.
Слово «атака», здавалося, запустило в його металевому мозку нову ланцюгову реакцію.
— Іноді якийсь бандит або грабіжник нападає на людину вночі, — вів далі робот, а тоді без попередження розвернувся і вдарив кулаком у стіну. Частина стіни розлетілася купою пороху і уламків. — Паскад розбереться з бандитом. — Робот випростався і оглянув кімнату. — Часто ви надто втомлені ввечері, щоб навіть натискати кнопки на плиті. — Він перейшов на кухню і почав клацати по панелі керування плити. В усі боки полетіла їжа.
— Годі! — закричала Саллі. — Вийди геть з моєї кухні!
— Ви можете бути надто втомленими, щоб наповнити ванну, — робот повернув кран, полилася вода. — Або ви можете захотіти одразу піти спати. — Він витягнув ліжко з ніші в стіні й розстелив його. Саллі перелякано відступила, коли робот наблизився до неї. — Іноді після важкого робочого дня ви надто втомлені, щоб зняти одяг. У такому разі...
— Забирайся звідси! — закричав Морріс. — Саллі, біжи поклич копів, ця штука сказилася. Швиденько!
— Паскад абсолютно необхідний у кожному сучасному будинку, — продовжив робот. — Наприклад, може вийти з ладу якийсь пристрій, і паскад одразу ж його відремонтує. — Він зірвав зі стіни автоматичний датчик вологості, вирвав з нього все начиння і повісив на місце. — Іноді вам не хотілося б іти на роботу. Законодавство дозволяє паскаду попрацювати замість вас протягом десяти днів. Якщо після цього періоду...
— Боже мій, — сказав Морріс, нарешті зрозумівши. — Та ти ж і є паскад.
— Саме так, — погодився робот. — Повністю автоматичний самокерований андроїд (домашній). Існують також паскаби (будівельники), паскани (начальники), паскаси (солдати) і паскаби (бюрократи). Мене розробили для домашнього використання.
— Ти... — охнула Саллі. — Ти продаєшся. Ти продаєш сам себе.
— Я продемонстрував вам свої вміння, — відповів робот-паскад. Його незворушні металеві очі пильно дивилися на Морріса. — Я впевнений, містере Морріс, що ви хотіли б мене придбати, — продовжив він. — Моя ціна помірна, є повна гарантія, детальна інструкція додається. Важко навіть уявити, щоб ви відмовилися від такої пропозиції.
О пів на першу Ед Морріс сидів біля ліжка, досі взутий в один черевик, а інший тримаючи у руці. Чоловік байдуже дивився просто перед собою і мовчав.
— Заради Бога, — попросила Саллі. — Годі вже про це думати, лягай у ліжко. Тобі прокидатися о п’ятій тридцять.
Морріс машинально бавився шнурівками. Потім він поклав черевик і потягнувся по другий. Будинок був холодним і тихим. Зовні похмурий нічний вітер шмагав і ляскав по кедрах, що росли вздовж будинку. Саллі курила і насолоджувалася теплом, вмостившись під лінзою-обігрівачем, і вже напівдрімала.
У вітальні досі стояв паскад, він так і не пішов. Він досі був там і чекав, доки Морріс його купить.
— Ну ж бо! — різко сказала Саллі. — Що з тобою? Він полагодив усі речі, які зламав, він просто демонстрував нам, на що спроможний. — Вона сонно позіхнула. — Я, звісно, перелякалася, подумала, що з ним щось не так. Посилати його по району, щоб продавати себе людям, — це ще та блискуча ідея, звичайно.
Морріс промовчав.
Саллі перевернулася на живіт і мляво загасила сигарету.
— Він же не так і дорого коштує, правда? Десять тисяч золотих одиниць, і якщо ми переконаємо когось із друзів купити такого теж, то отримаємо п’ятивідсоткову комісію. Усе, що нам потрібно зробити — це показати його. Нам навіть не доведеться рекламувати його, він продає себе сам. — Саллі захихотіла. — Вони завжди хотіли продукт, який би сам продавався, правда?
Морріс знову підібрав черевик, розшнурував його, а тоді натягнув і міцно зашнурував наново.
— Що це ти робиш? — сердитим, вимогливим тоном сказала Саллі. — Ану лягай у ліжко! — Вона розлючено підвелася. Морріс тимчасом вийшов з кімнати і повільно пішов коридором. — Куди ти?
У вітальні Морріс увімкнув світло і сів перед паскадом.
— Ти мене чуєш? — запитав він.
— Звичайно, — відповів паскад. — Я ніколи не вимикаюся повністю. Іноді надзвичайна ситуація виникає вночі: дитина захворіє чи станеться нещасний випадок. У вас поки що немає дітей, але у разі, якщо...
— Замовкни, — сказав Морріс. — Я не хочу тебе чути.
— Ви поставили мені запитання. Самокеровані андроїди підключені до центральної інформаційної бази. Іноді людина бажає отримати інформацію негайно, і паскад завжди готовий відповісти на будь-який теоретичний або фактичний запит, якщо тема не стосується метафізики.
Морріс узяв інструкцію і проглянув її. Паскад умів робити тисячі речей. Він ніколи не зношувався, не бував розгубленим і не помилявся. Морріс відклав брошурку.
— Я тебе не куплю, — сказав він. — Ніколи. Навіть через мільйон років.
— О ні, ви купите мене, — виправив його андроїд. — Це можливість, яку ви не можете проґавити. — У його голосі була спокійна, металева певність. — Ви не можете відмовитися від мене, містере Морріс. Паскад абсолютно незамінний у кожному сучасному будинку.