— Забирайся геть звідси, — сказав йому Морріс. — Вийди з мого будинку і не повертайтеся.
— Я не ваш паскад, ви не можете мені наказувати. Доки ви не придбали мене за звичайною прейскурантною ціною, я несу відповідальність лише перед корпорацією «Самокеровані андроїди». Їхні інструкції були прямо протилежними, тож я залишатимуся тут, аж доки ви мене купите.
— А якщо припустити, що я ніколи тебе не куплю? — запитав Морріс, але серце вже похололо йому в грудях. Його вже охопив крижаний жах від передчуття, якою буде відповідь, бо відповідь могла бути лише одна.
— Я й надалі залишатимуся з вами, — сказав паскад, — і зрештою ви мене купите. — Він витягнув кілька зів’ялих троянд із вази на камінній полиці й запхав їх у свій утилізаційний отвір. — Ви бачитимете все більше ситуацій, в яких паскад є незамінним. Зрештою ви ще будете дивуватися, як колись жили без нього.
— Є щось таке, чого ти не вмієш робити?
— О так, я багато чого не вмію. Але зате я вмію робити абсолютно все, що вмієте ви, причому роблю все набагато краще.
Морріс повільно видихнув.
— Купувати тебе — це божевілля.
— Ви мусите купити мене, — відповів незворушний голос.
Паскад витягнув із себе трубку і почав чистити килим. — Я корисний у будь-якій ситуації. Зверніть увагу, яким пухнастим і позбавленим пилу став цей килим. — Він втягнув трубку і витягнув іншу. Морріс закашлявся і швидко вийшов з кімнати. Її враз заповнила хмара білих порошинок.
— Я розпилив засіб проти молі, — пояснив паскад.
Біла хмара перетворилася на потворну блакитно-чорну, і кімната поринула у лиховісну темряву. Паскад перетворився на невиразний силует, що методично рухався в центрі. Незабаром хмара розвіялася, і стало видно обриси меблів.
— Я розпорошив засіб проти шкідливих бактерій, — повідомив андроїд.
Він перефарбував стіни кімнати і змайстрував меблі, які б пасували під новий колір. Зміцнив стелю у ванній. Збільшив кількість теплових вентиляційних отворів у печі. Проклав нові електродроти. Розібрав усі прилади на кухні й зібрав з них сучасніші. Вивчив фінансові рахунки компанії Морріса і розрахував його податок на прибуток на наступний рік. Нагострив усі олівці. Схопив Морріса за зап’ясток і миттю визначив, що його високий кров’яний тиск викликаний психосоматикою.
— Ви почуватиметеся краще, коли ваші обов’язки виконуватиму я, — сказав паскад і викинув суп, який Саллі тримала в холодильнику. — Небезпека ботулізму, — пояснив він. — Ваша дружина сексуально приваблива, але не спроможна до високого рівня інтелектуалізації.
Морріс підійшов до шафи і взяв пальто.
— Куди ви? — запитав андроїд.
— В офіс.
— О цій порі?
Морріс на мить зазирнув у спальню. Саллі міцно спала під заспокійливою лінзою-обігрівачем. Її струнке тіло було світло-рожевим і здоровим, жодного занепокоєння на обличчі. Він зачинив за собою вхідні двері й квапливо ступив у темряву. Дорогою до паркувального майданчика його шмагав холодний нічний вітер. Маленький маршрутний корабель стояв десь поміж сотень інших. За четвертак робот-прислужник слухняно пригнав його.
За десять хвилин Морріс уже був на шляху до Ґанімеда.
Коли він зупинився на Марсі на дозаправку, на борт корабля зайшов паскад.
— Ви, очевидно, не зрозуміли, — сказав робот. — Мені наказали демонструвати себе, аж доки ви не будете задоволені. Оскільки ви ще не цілком переконалися, що мене варто купити, то потрібна подальша демонстрація. — Його затискачі затанцювали на панелі керування корабля, повертаючи показники циферблатів та лічильників до нормальних значень. — Вам треба частіше проходити технічне обслуговування.
Паскад відійшов на корму оглянути реактивні двигуни. Морріс кволо махнув оператору, і паливні насоси від’єднали. Корабель набрав швидкість, і маленька піщана планета залишилася позаду. Попереду бовванів Юпітер.
— Ваші двигуни не у найкращому стані, — сказав паскад, повернувшись з корми. — Мені не подобається цей стукіт у головному гальмівному приводі. Щойно ви приземлитеся, я проведу повний ремонт.
— А компанія не заперечує, що ти надаєш мені послуги? — запитав Морріс з гірким сарказмом.
— Компанія вважає мене вашим паскадом. У кінці місяця на вашу пошту відправлять рахунок. — Робот раптом вихопив ручку і буклет з формами. — Я поясню чотири схеми простих платежів. За десять тисяч золотих одиниць готівкою дається знижка три відсотки. Крім того, можна продати кілька речей домашнього вжитку — предметів, які вам більше не знадобляться. Якщо ви хочете розділити покупку на чотири частини, перша має бути оформлена одразу, а остання — через дев’яносто днів.
— Я завжди плачу готівкою, — пробурмотів Морріс. Він зосереджено вбивав на панелі керування новий курс.
— У дев’яностоденному плані немає жодних переплат. Шестимісячний план передбачає шість відсотків річних, що становитиме близько... — раптом він затнувся. — Ми змінили курс.
— Так і є.
— Ми вилетіли з офіційної смуги, — андроїд поквапився до панелі керування, ховаючи папери і ручку. — Що ви робите? За це нараховується дві одиниці штрафу.
Морріс проігнорував його. Він похмуро тримався за панель керування і не зводив очей з екрана. Корабель швидко прискорювався. Загороджувальні буї сердито просигналили, коли він вилетів повз них у похмуру темряву космосу. За кілька секунд траса лишилася позаду. Вони були самі й швидко віддалялися від Юпітера просто в глибокий космос.
Паскад розрахував траєкторію.
— Ми виходимо із Сонячної системи і летимо в напрямку до Центавра.
— Ти правильно здогадався.
— Чи не варто зателефонувати вашій дружині?
Морріс хмикнув і посунув важіль прискорення вгору. Корабель підкинуло й сіпнуло, але потім він вирівнявся. Реактивні двигуни зловісно скавуліли, загорілися індикатори перегрівання головних турбін. Він усе це проігнорував і пустив ще й запасне паливо.
— Я наберу місіс Морріс, — запропонував паскад. — Скороми вийдемо за межі покриття.
— Не варто.
— Вона хвилюватиметься, — паскад поквапився назад на корму і повторно оглянув реактивні двигуни. За мить він зі стривоженим дзижчанням заскочив назад у кабіну. — Містере Морріс, цей корабель не призначений для міжсистемних подорожей. Це сімейна модель класу Д з чотирма двигунами, виключно для домашнього вжитку. Вона не спроможна витримувати такої швидкості.
— Щоб дістатися до Проксими, — відповів Морріс, — нам треба розігнатися.
Паскад під’єднав свої електричні кабелі до панелі керування.
— Я можу зняти частину напруги з електросистеми, але якщо ви не повернете все до нормального стану, я не відповідатиму за погіршення стану двигунів.
— Біс із ними.
Паскад мовчав і уважно слухав, як завивання під ними стає гучнішим. Весь корабель потужно здригався, фарба осипалася, від завиваючих двигунів підлога стала гарячою. Нога Морріса лишалася на педалі газу. Корабель набирав усе більшу швидкість, залишаючи Сонячну систему позаду. Вони виходили за межі стандартних маршрутів, Сонце швидко зникало з поля зору.
— Уже запізно зв’язуватися з вашою дружиною, — сказав паскад, — але на кормі є три аварійні ракети. Якщо хочете, я їх використаю, щоб привернути увагу військового транспорту.
— Навіщо?
— Вони можуть взяти нас на буксир і повернути до Сонячної системи. Це коштуватиме шістсот золотих одиниць штрафу, але за цих обставин мені це здається найкращим виходом.
Морріс повернувся спиною до паскада і всією вагою натиснув на педаль газу. Завивання корабля переросло в люте ревіння, індикатори лопалися і ламалися, по всій панелі вибухали запобіжники. Освітлення потьмяніло, зникло, а потім неохоче знову ввімкнулося.
— Містере Морріс, — сказав паскад, — ви маєте підготуватися до смерті. Статистична імовірність вибуху турбіни — сімдесят до тридцяти. Я зроблю, що зможу, але точку неповернення вже пройдено.
Морріс знову подивився на екран. Якийсь час він жадібно спостерігав, як наближається подвійна зоря Центавра.