Авжеж, передбачення «Джеррі» спростовувало звіт більшості. Проінформований про свій намір, Ендертон вирішив від нього відмовитися. Знання про можливе вбивство скасувало саме вбивство, профілактикою стало просте доведення інформації до його відома. Із цього вже поставав інший розвиток подій. Проте більшість позбавила «Джеррі» права голосу.
Тремтливими пальцями Ендертон відмотав плівку назад і натиснув на кнопку запису. Швидко скопіювавши звіт, він повернув на місце оригінал і вийняв дублікат із програвача. Тепер він мав доказ того, що інформація на картці не дійсна: вона застаріла. Досить лише показати її Вітверу...
Він вразився власній наївності. Поза сумнівом, Вітвер бачив цей звіт, та це не завадило йому привласнити посаду комісара поліції й оголосити Ендертона в розшук. Вітвер і не думав відступати, йому було байдуже, винний Ендертон насправді чи ні.
Що ж йому робити? Хто міг би йому допомогти?
— Клятий ідіот! — пролунав у нього за спиною чийсь знавіснілий голос.
Ендертон рвучко озирнувся. На порозі, в поліцейській формі і з шаленими від жаху очима, стояла його дружина.
— Не переймайся, — кинув він, помахавши перед її носом плівкою. — Я вже йду.
Лайза метнулася до нього зі спотвореним люттю обличчям.
— Коли Пейдж сказав, що ти тут, я йому не повірила. Краще б він тебе не впускав. Він не розуміє, хто ти такий.
— І хто ж я такий? — саркастично піддражнив її Ендертон. — Послухай цей запис, тоді і засуджуй.
— Не хочу я нічого слухати! Я хочу, щоб ти негайно забрався звідси! Ед Вітвер знає, що тут хтось є. Пейдж намагається його забалакати, але... — вона замовкла, озирнувшись на двері. — Він уже тут! Він виламає двері.
— Невже ти не можеш на нього вплинути? Будь приязна з ним, зачаруй його. Може, він про мене і забуде.
Лайза подивилася на нього з гірким докором.
— На даху припаркований корабель. Якщо хочеш утекти... — їй мовби забракло повітря, і вона на мить замовкла. Потім таки сказала: — Я відлітаю десь за хвилину. Якщо хочеш приєднатися...
— Я полечу з тобою, — кивнув Ендертон. У нього не було вибору. Він здобув запис, доказ своєї невинуватості, проте не продумав, як звідси вибиратиметься. Із полегшенням він поквапився за стрункою фігурою своєї дружини, яка вибігла з блоку й вивела його через бічні двері у коридор постачання, лунко стукаючи підборами у безлюдній темряві.
— Це хороший швидкісний корабель, — кинула вона через плече. — Із додатковим запасом пального — готовий злітати. Я збиралася проконтролювати роботу деяких пошукових груп.
VII
Сидячи за штурвалом високошвидкісного поліцейського крейсера, Ендертон пояснив дружині, що містилося на плівці звіту меншості. Лайза слухала мовчки, з напруженим і незворушним лицем і нервово стиснутими руками. Під кораблем рельєфною мапою простягалися зруйновані війною міські околиці, пустки між містами, подовбані кратерами й поцятковані руїнами ферм та дрібних промислових підприємств.
— Цікаво, — мовила вона, коли він договорив, — як часто це раніше траплялося.
— Ти про звіт меншості? Безліч разів.
— Я про те, що один із передкогів передбачав іншу фазу. Використовуючи звіти решти як дані — заперечуючи їх, — і з потемнілими і серйозними очима вона додала: — Можливо, в таборах багато так само невинних людей, як і ти.
— Ні, — рішуче заперечив Ендертон. Проте він і сам уже почав сумніватися. — Тільки я мав змогу завчасно продивитися картку і звіти. Саме тому моє майбутнє змінилося.
— Але ж... — Лайза зробила багатозначний жест. — Якби ми від самого початку казали тим людям, що їх очікує... Можливо, вони б так само відреагували.
— Надто великий ризик, — вперто не поступався він.
Лайза глумливо розсміялася.
— Ризик? Сумніви? Непевність? І це попри наявність передкогів?
Ендертон зосередився на керуванні маленьким швидким кораблем.
— Це поодинокий випадок, — продовжував наполягати він. — І діяти потрібно без зволікань. Про теоретичні аспекти побалакаємо потім. Мені необхідно передати цей запис потрібним людям — перш ніж твій кмітливий молодий друг знищить оригінал.
— Ти віддаси його Кеплену?
— Саме так, — він поплескав по касеті, що лежала на сидінні між ними. — Його це зацікавить. Доказ того, що його життю нічого не загрожує, мусить пробудити в нього живий інтерес.
Тремтливими руками понишпоривши в сумочці, Лайза дістала пачку цигарок.
— І ти сподіваєшся, що він запропонує свою допомогу?
— Може, запропонує, а може, й ні. Але варто спробувати.
— Як тобі вдалося так швидко залягти на дно? — поцікавилася Лайза. — Так не кожен може.
— І не кожному по кишені, — хмикнув він, уникаючи відповіді.
Закуривши, Лайза продовжила міркувати вголос.
— Припустимо, що Кеплен візьме тебе під свій захист, — сказала вона. — Він доволі могутня особа.
— Я думав, що він усього лише відставний генерал.
— З технічного боку — так. Але Вітвер дістав на нього досьє. Кеплен очолює незвичайну закриту організацію ветеранів. Насправді це щось на кшталт клубу, до якого допущені лише обрані. Офіцери високих чинів — міжнародна верхівка з обох сторін війни. Тут, у Нью-Йорку, їм належить величезний маєток, вони мають три глянцеві журнали, навіть ефірний час на телеканалах, що коштує чималих грошей.
— До чого ти хилиш?
— А ось до чого: ти переконаний, що невинуватий. Авжеж, очевидно, що ти не підеш на вбивство. Але ти мусиш розуміти, що первісний звіт, звіт більшості, не був наклепом. Ніхто його не підробляв. Ед Вітвер не підкидав його в машину. Проти тебе немає й не було ніякої змови. Якщо ти визнаєш звіт меншості, тобі доведеться визнати також і звіт більшості.
Він неохоче погодився.
— Мабуть, так.
— Ед Вітвер, — вела далі Лайза, — діє так, як йому велить сумління. Він справді вірить, що ти — потенційний злочинець, і чому б йому не вірити? На його стіл ліг звіт більшості, а ти заховав свою картку в кишеню.
— Я її позбувся, — тихо виправив дружину Ендертон. Лайза нахилилася до нього.
— Ед Вітвер не спокушався твоєю посадою, — сказала вона. — Він керується тим самим бажанням, яке ти завжди плекав у собі. Він вірить у Передзлочинний центр. Він хоче, щоб ця система існувала й надалі. Я розмовляла з ним і переконана, що він каже правду.
Ендертон спитав:
— Отже, ти хочеш, щоб я показав запис Вітверу? Якщо я це зроблю, він його знищить.
— Що за маячня! — вигукнула Лайза. — Адже у нього від самого початку були оригінали. Він би уже їх знищив, якби хотів.
— Твоя правда, — визнав Ендертон. — Цілком можливо, що він не знав про звіт меншості.
— Звісно ж, не знав. Поглянь на ситуацію з другого боку. Якщо Кеплен отримає цю плівку, поліція втратить свою репутацію. Невже ти не розумієш? Це доведе, що звіт більшості був помилковим. Ед Вітвер правий. Тебе потрібно затримати — заради Передзлочинного центру. Ти переймаєшся лише власною безпекою. Але задумайся, бодай на мить, про систему загалом, — вона загасила недопалок і нахилилася над сумкою в пошуках нової цигарки. — Що тобі важливіше: власна безпека чи існування системи?
— Моя безпека, — відповів Ендертон без вагань.
— Ти це серйозно?
— Якщо система може вижити за рахунок ув’язнення невинних, отже, вона заслуговує на знищення. Моя безпека важлива, тому що я — людина. І взагалі, я думаю...
Лайза дістала із сумочки зовсім крихітний пістолет.
— А я думаю, — хрипко сказала вона, — що мій палець лежить на спусковому гачку. Я ще ніколи не стріляла з такої зброї. Але хочу спробувати.
Якийсь час вони мовчки дивилися один на одного, і Ендертон нарешті запитав: