— Вимагаєш, щоб я розвернув корабель? Так?
— Так, і вирушив назад до поліцейського штабу. Пробач. Якби ти міг поставити чесне ім’я системи вище за свої себелюбні...
— Облиш свої проповіді, — перебив її Ендертон. — Я розверну корабель. Але не збираюся слухати твоє базікання про кодекс поведінки, під яким не підпишеться жодна мисляча людина.
Лайза стиснула губи в тонку безкровну лінію. Міцно тримаючи в руках пістолет, вона сиділа, незмигно дивлячись на нього, поки він описував у повітрі широке коло. Коли маленьке судно здійснило крутий віраж, кілька дрібничок випало з бардачка, одне крило різко задерлося догори і досягло вертикального положення.
Ендертона з дружиною надійно утримували в їхніх кріслах металеві кріплення. На відміну від третього члена екіпажу.
Бічним зором Ендертон зауважив якийсь рух. І одразу почувся шум: чиєсь огрядне тіло, марно намагаючись зберегти рівновагу, вдарилося об стінку корабля. Далі усе розвивалося з блискавичною швидкістю. Флемінґ прудко зіп’явся на ноги і простягнув руку до його дружини. Заскочений зненацька, Ендертон не встиг навіть скрикнути. Лайза озирнулася, побачила чоловіка — і заверещала. Флемінґ вибив зброю в неї з рук, і пістолет покотився по підлозі.
Флемінґ із рохканням відштовхнув Лайзу вбік і розрядив пістолет.
— Вибачай, — засапано видихнув він, насилу випроставшись. — Я думав, ти зможеш її ще більше розговорити. Тому й зволікав.
— Ви були тут, коли... — почав було Ендертон і замовк. Авжеж, Флемінґ і його люди тримали його під наглядом. Про корабель Лайзи вони також знали і врахували можливість його використання: поки Лайза розмірковувала над тим, чи слід йому рятувати себе замість системи, Флемінґ пробрався в багажне відділення корабля.
— Цьому запису краще залишатися в мене, — сказав Флемінґ, хапаючи касету незграбними спітнілими пальцями. — Ти був правий — Вітвер знищив би його і все.
— І Кеплен теж? — промимрив Ендертон, який все ще не міг прийти до тями, вражений появою чоловіка.
— Кеплен співпрацює з Вітвером. Тому його ім’я і виринуло в п’ятому рядку на картці. Хто з них там головний, ми не знаємо. Можливо, й ніхто, — Флемінґ відкинув пістолет і дістав свою важку військову зброю. — Ну й дурницю ти утнув, довірившись цій жінці. Казав же тобі, що за всім цим стоїть вона.
— Не можу повірити, — запротестував Ендертон. — Якби вона...
— Невже ти так нічого й не збагнув? Цей корабель злетів за наказом Вітвера. Вони хотіли вивезти тебе подалі, щоб ми до тебе не дісталися. А без нас у тебе не було б жодного шансу.
Наляканим обличчям Лайзи промайнув дивний вираз.
— Неправда, — прошепотіла вона. — Вітвер навіть не здогадувався про цей корабель. Я збиралася проконтролювати...
— Ми тебе майже втратили, — різко урвав її Флемінґ. — Нам пощастить, якщо поліцейський патруль не завис у нас на хвості. Я не мав нагоди перевірити, — говорячи так, він присів навпочіпки позаду крісла Лайзи. — Спершу треба спекатися цієї жінки. Нам доведеться заховати тебе в іншому місці. Пейдж уже розпатякав Вітверу, кого ти тепер із себе вдаєш, тож будь певен, що твої нові прикмети вже оприлюднили по всіх каналах.
Усе ще сидячи за кріслом, Флемінґ схопив Лайзу. Тицьнувши Ендертону в руку свою масивну зброю, він різко підняв підборіддя жінки й притиснув її голову до спинки сидіння. Лайза шалено пручалася; з її горла вирвався придушений, нажаханий скрик. Та Флемінґ незворушно зімкнув товсті пальці на її шиї та почав безжально стискати.
— Це щоб не було дірки від кулі, — пояснив він, відхекуючись. — Вона випаде з вікна кабіни — нещасний випадок. Таке постійно трапляється. Втім, шию вона зламає до падіння.
Навіть дивно, що Ендертон так довго зволікав. Флемінґ уже встиг міцно вчепитися своїми пальцями в бліду плоть Лайзи, перш ніж він підняв руків’я важкого військового пістолета й вгатив ним Флемінґу по потилиці. Товсті руки ослабли. Здоровань гепнувся долілиць, ударившись головою об підлогу корабля. Намагаючись підвестися, він почав совати ногами. Ендертон вдарив його знову, цього разу — над лівим оком. Флемінґ упав на спину і більше не ворушився.
Надсадно кашляючи, Лайза якийсь час скоцюрблено сиділа, розхитуючись взад і вперед. Та поступово її лице втратило мертвотну блідість.
— Зможеш втримати в руках штурвал? — занепокоєно спитав Ендертон, струснувши її за плечі.
— Думаю, так, — Лайза майже автоматично потяглася до штурвалу. — Зі мною все буде гаразд. Не хвилюйся за мене.
— Цей пістолет, — сказав Ендертон, — із запасів армії. Але не з часів війни. Це одна з нових ефективних моделей, які вони розробили. Я можу помилятися, а проте...
Він підповз до Флемінґа, який, розкинувши руки, лежав на підлозі. Уникаючи торкатися його голови, Ендертон розстібнув пальто й промацав кишені. За мить у його руках опинилися просякнутий потом гаманець Флемінґа.
Згідно з документами, Тод Флемінґ був майором армії, приставленим до Управління внутрішньої військової розвідки.
Серед численних паперів знайшовся також і указ, підписаний генералом Леопольдом Кепленом, у якому було зазначено, що Флемінґ перебуває під особливим захистом його власної групи — Міжнародної ветеранської ліги.
Флемінґ і його люди виконували накази Кеплена. Вантажівка з хлібом, нещасний випадок — усе це було сплановано заздалегідь.
Отже, Кеплен навмисне влаштував усе так, щоб Ендертон не потрапив до рук поліції. Цей план почали втілювати вже тоді, коли люди Кеплена прийшли до нього додому і викрали його, коли він почав пакувати речі. Сам не вірячи собі, він раптом усвідомив, що насправді сталося. Вони зробили все можливе, щоб перехопити його до приходу поліції. Ця складна стратегія від початку мала на меті не дати Вітверу його арештувати.
— Ти казала правду, — сказав Ендертон дружині, повертаючись до свого крісла. — Ми можемо зв’язатися з Вітвером?
Вона мовчки кивнула. Вказавши на панель зв’язку, вона кволо промовила:
— Що... ти знайшов?
— З’єднай мене з Вітвером. Мені треба якнайшвидше з ним поговорити. Це терміново.
Вона нервово набрала номер таємної лінії нью-йорського поліцейського штабу. На екрані монітора замиготіли картинки зі зменшеними обличчями дрібних поліцейських службовців, потім випливло крихітне зображення Еда Вітвера.
— Пам’ятаєте мене? — спитав його Ендертон.
Вітвер поблід.
— Господи, що сталося? Лайзо, ти везеш його в штаб? — його очі враз прикипіли до пістолета в Ендертонових руках. — Послухайте, — розлючено звернувся він до Ендертона, — облиште її. Що б ви собі не надумали, Лайза не має до цього жодного стосунку.
— Я це вже з’ясував, — відповів Ендертон. — Ви можете відслідкувати наше місцезнаходження? Нам може знадобитися захист на зворотному шляху.
— Зворотному? — Вітвер недовірливо витріщився на нього. — Ви летите сюди? Ви здаєтеся?
— Саме так, — Ендертон заговорив коротко й швидко: — Ви повинні негайно дещо зробити. Закрийте мавпячий блок. Не пускайте туди нікого — ані Пейджа, ані когось іншого. А особливо людей з армії.
— Кеплен, — сказала мініатюрна картинка.
— Що з ним?
— Кеплен був тут. Він... він щойно пішов.
На якусь мить Ендертонове серце зупинилося.
— Що він робив у поліції?
— Збирав дані. Робив дублікати звітів наших передкогів про вас. Він наполіг, що хоче взяти їх під особистий захист.
— Тоді він уже отримав те, що хотів, — сказав Ендертон. — Ми спізнилися.
Стривожений Вітвер майже закричав:
— Про що ви? Що взагалі відбувається?
— Я розповім вам, — з притиском сказав Ендертон, — коли повернуся до свого офісу.
VIII
Вітвер зустрів його на даху поліцейської будівлі. Коли маленький корабель приземлився, зграя ескортних кораблів змахнула хвостами й шугнула навсібіч. Ендертон, не гаючи часу, підійшов до світловолосого молодика.
— Ви отримали те, що хотіли, — сказав він йому. — Можете мене замкнути в камері й відправити до табору. Та цього буде недостатньо.