Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Годинник
Чую, брате, шо буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Квадратні на круглих будуть іти
За то, шо ті рівні, як їх не крути.
Візьми собі шалик, візьми собі плащ,
Нікого не бійся, ніколи не плач.
Ти знаєш дорогу і маєш ше час,
Налий собі пива і випий за нас.
Втікай, бо скоро буде війна,
Шукай собі місце, де вар’ятів нема.
Втікай, бо скоро буде війна!
На-на-на-на…
Втікай, бо скоро буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Втікай, бо скоро буде війна!
Буде війна…
А ше хтось додому напише листа,
Як бомби літають і кулі свистять.
Купи собі ровер і скоро жени,
Бо можна не встигнути — близько вони.
А в нас під ногами чужі хробаки,
Тож дайте їм їсти, налийте води.
Одінь окуляри з фіолетовим шклом,
Так легше стіну пробивати чолом.
Давай з тобою займатися любов’ю (светрик)
У вікні своєму
Хмари ти рахуєш.
Я вже недалеко,
Скоро ти мене почуєш.
Давай з тобою займатися любов’ю!
Під своїм светром
Ти ховаєш душу — я її не бачу,
Тому светер зняти мушу.
На своїх подушках
Вишиваєш квіти.
Я прийду до тебе,
Щоб теплом своїм зігріти.
Два озера, повні сліз
Ніби посеред неба — два озера, повні сліз.
Дуже близько до сонця, так далеко вже до землі.
Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Дивні рухи руками — хвилі озера, повного сліз,
Там глибоко під нами — видно нас на самому дні.
Ніхто не знає змісту слів «так, як в небі»,
Ніхто не знає, тільки я — коло тебе.
Не висихають ніколи два озера, повні сліз,
Малюють мовою світла німі зображення наших снів.
Бо дуже близько до сонця, тому далеко так до землі.
Очима кольору неба ти намалюєш знов ті самі два озера
повні сліз..
Дивні люди
Бездумний манекен.
Танцюють мої нерви в ритмі диско.
Бездумна голова повторює слова
Пусті, як фарбований дим.
Дивні люди, дивні люди…
Під дивним світлом дуже дивні.
Дивні люди, дивні люди…
Під дивним світлом дуже дивні.
Пульсує рівний час,
Комп’ютер не зупиниться ніколи.
Пульсує моя кров,
Під тиском кіловат міксує мої рухи DJ.
Дас із нот сіній туман, дас із груп отаван і т. д.
Дивні люди, дивні люди…
Під дивним світлом дуже дивні.
Дивні люди, дивні люди…
Під дивним світлом дуже дивні.
Дикі люди
То не моє місто,
То не моє світло,
То не мої колеги
І я не сам.
То не моє місце,
Не моя одежа,
То не мої сни,
Не моє життя.
То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам…
Чорно-біле світло,
Всі брудні під’їзди,
Та сіра маса зализує бруд.
То не моє місце,
То не мої стіни,
Я не хочу жити і вмерти тут.
То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як земля…
Хорий…
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий…
Не йди ніде, лікуй мене.
Я хорий…
Не йди ніде, я можу вмерти.
Я хорий…
Я не знаю дороги,
Я не бачу місця,
Я не маю повітря,
Я такий малий.
То не моє місто,
То не моє подвір’я,
То не мої сусіди,
То світ дурний.
То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам…
Хорий…
Не йди ніде, я можу вмерти
Я хорий…
Не йди ніде, лікуй мене…
Я хорий…
Не йди ніде, я можу вмерти
Я хорий, хорий…
То дикі люди, злі, як миші,
Очі без лиця,
То дикі люди будуть жити
Довше, як ти сам…
Дівчина Кончіта
Помада розмазана,
Сльоза не витерта на щоці.
По притонах затаскана,
Боїшся світла, як вампір.
Манери замучені,
Душа прибита цвяхами до стіни.
Твій ангел запарився
Тебе відмазувати від біди.
Бун джорно, сіньйоріта!
Дівчина Кончіта,
Солодка, як халва,
Дешева, як трава!
Сигарета замучена висить
На твоїй губі, ніби спить.
Ти хотіла би спокою, але
Запал твоєї бомби горить.
Розказали по радіо, шо знов
Піднімуться ціни на газ.
Ти наїлася сємочок і ржеш,
Ніби можеш жити ще раз.
Діти
Коли з тобою ми ходили до школи,
Ми були діти, і тому нам було добре.
Було круто, і їли ми жувачку,
І цілувалися — то було дуже смачно!
А потім вже, коли ми вчились в інститутах,
Ми були діти, і знов нам було круто
Замість на пари ходили ми по барах,
Там пили пиво і шпори писали.
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Ніколи ти не залишишся одна.
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Нам буде добре, ти не будеш сама.
Ми стали старші і ходим на роботу,
І вже не маємо до іншого охоту
Ми маєм діти і любим з ними бути,
Ми загоряєм у Єгипті — то круто!
Коли ми станемо старими пеньками
І під під’їздами чесати язиками.
І буде гарно, бо знову ми, як діти,
І буду я тебе так само любити!
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Ніколи ти не залишишся одна.
Чи є гроші, чи в мене їх нема —
Нам буде добре, ти не будеш сама.
До смерті і довше
Ті сходи, дерева, камені малюю собі.
Як шкода, ніхто ше ніколи сюда не ходив!
Із моря, із крові, із солі ти вийшов один,
Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син.
Фарбуєш на чорно і біло свої слова,
Ніколи нічого не маєш — то твоє життя…
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже…
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче…
А знизу наскоро між нами мурують стіну,
Я хтів би з тобою так само і, може, піду.
Літаєш собі — літай,
До смерті і довше.
Нікого тут не шукай,
Хто був, той пішов вже…
Високо собі літай,
До смерті і довше.
Нікого не піднімай —
Ніхто вже не схоче…
Духи
Я хочу бути твоїми духами
І затікати — там, де не пускала нікого до мене.
Я хочу бути твоїми думками
І прочитати — то, шо не сказала ніколи словами.
Я — грішний син свої мами,
П’яний гріхами.
Я — грішний дух свого тіла,
Спалюю крила…
Я хочу бути твоїми слідами
І заходити — там, де ти ховаєш свої очі.
Я хочу бути твоїм власним небом,
Я хочу бути близько біля тебе, як повітря.
Я — грішний син свої мами,
П’яний гріхами.
Я — грішний дух свого тіла,
Спалюю крила…
Я хочу бути твоїми духами,
Твоїми духами…
Так, то я,
Я хочу бути духами…
Душа і плоть
Біль відчаю хвилею котиться зверху,
Кидає на вітер нетлінні слова.
На трупах стою і очікую смерті.
О Боже! Я бачу кусок кістяка.
Розплаяна плоть в неземному конверті
Летить у безвихідь, зникає в пітьмі.
Я знову у фальші думок круговерті —
Очікую Бога, а топлюсь в багні.
Засмоктують сохлі мої почуття,
Страхіттями живлять вже мертву ідею.
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть…
Душа відлітає кудись в небуття,
А плоть…
Плоть вже розклалася, злившись з землею,
Злившись з землею…
З Новим роком
Цілий рік його чекали, і коли вже зима
Понакрила білим снігом і приспала поля,
Позаносила ялинки нам до хати живі,
Ми наїлися цукерок і бажаєм собі…
Шоби в наші теплі хати не заходив мороз,
Шоби наше добре серце не хворіло на зло,
Шоби в космос полетіли всі космічні літаки,
Скрябін хоче всім добра…
З Новим роком!
А ми зустрінем новий рік і понап’ємося вина,
Будем голосно стріляти, але то не війна.
Самі ліпші подарунки подарує нам життя,
Самі ліпші побажання попридумуй собі сам…
Шоби в наші теплі хати не заходив мороз,