Остання сигарета
Я приклеєний до тебе, прив’язаний,
Я загублений у тобі і знайдений…
Все життя по хвилинах,
Як віршами по стінах, написане…
Я не хочу чекати і ніколи б не знати,
Коли прийде вже той момент, коли…
Приспів (2):
Останню сигарету ми викурим на двох,
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог.
І ти фінал до книжки сьогодні не роби,
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Я куплетами у тебе заплетений,
Ми з тобою не зіпсуті монетами,
Ніби діти за руки,
Через роки і муки переходили…
І тому я з тобою, і тому ми в любові,
І не думали, чи прийде той момент, коли…
Приспів.
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог,
Тільки Бог, тільки Бог…
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Люби мене, люби… Люби мене, люби…
І ти фінал до книжки сьогодні не роби…
Буковель
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, всі шапки нахлобучили,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Сніг за шиворот, в Карпати ми летим,
На літній резині і майже без бензини,
І весело, бо я тут не один —
На лижі їде ціла Україна!
Приспів.
Нема грошей, але є оптимізм,
Для нас морози, як дешева проза,
Зимою не страшний алкоголізм,
Та й ми інакше просто вже не можем.
Приспів.
Дніпро, Одеса, Київ і Донбас
За нами у колибу завертає,
І поки вистачає на скіпас,
То значить, ше біди в житті немає.
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, голова заглючила,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Чекаю ночі
Цей дощ надовго,
Сліди від сліз на вікні…
Де взяти того,
Хто сам напише мені
Точні рецепти,
Як жити серед людей
І не хотіти,
Щоб скорше скінчився день?..
Приспів (2):
Чекаю ночі,
Шоби знов широко закрити очі
І вільно мріяти про то, шо хочу,
Не чути того, шо мені пророчать!
Чекаю ночі,
Бо тихо в сон до мене ти заскочиш
І ніжно віями мене лоскочеш,
Ніколи йти від мене не захочеш!
Наші помилки
Вкривають землю, як сніг,
Зла лабіринти —
Не можна вирватись з них…
Сон — добрий лікар
Тільки на час, коли спиш,
Розбудить світло —
І ти відразу кричиш.
Приспів.
Чекаю ночі… (2)
Дівчина з кафешки
У офісі перерва, ти голодний, як пес,
В очах моргає напис: «Я похавав би десь».
І раптом запах чебуреків по-шпіонськи лізе в ніс,
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий з’їсти слона,
І тут перед тобою, як китайська стіна,
Стоїть офіціантка — шостий розмір душі,
І дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів:
І ніби далека, і ніби близька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби солодка, і ніби гірка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби висока, і ніби низька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби глибока, і ніби мілка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
Ти заглядаєш їй у очі, просиш: «Дайте меню»
І голосно ковтаєш біля дами слюну,
І вона граціозно витирає руки об халат
І пропонує для розминки пиво і салат.
Вона чуть вища, і ти дивишся їй просто в декольте,
А діалог в таких умовах діло непросте,
І ти відтягуєш все тіло і на пальці встаєш,
Ламаєш логіку, тоді питаєш: «Де ти живеш?»
Приспів (2).
То є Львів
Привіт, старий, ти кльово виглядаєш.
Я гордий, шо давно вже так і добре тебе знаю.
Ми знов зустрілись, веди мене на каву,
Як 20 років тому, де костел на Привокзальній.
Сімка вниз, на Погулянку повертає,
Дзеленькає сердито, бо все часу немає,
Ну, а площа Ринок спати не лягає,
Історії збирає і розповідає…
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
Дівка-Левандівка пахне поїздами,
Мостами, переїздами і гострими словами,
А ратуша скучає, шпилем небо дзюравить,
Вона крута чувіха, і її ніхто не сварить.
Ну, а Сихів, Сихів, в автобусі надихав,
Вікна запотіли від запахів неділі,
А стара Пекарська, я нею нагулявся,
Як пари пропускав і по Личакові хитався.
То є Львів, шановні, вбирайте шлюбні сподні,
Краватку, маринарку і «вйо!» по Стрийськім парку.
То є Львів чудовий, вуйко ґонуровий,
Я тішуся, шо з вами ходжу цими вулицями.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, то Львів…
Місто
Ти робиш манікюр чорним — міняє ніч день,
Стоїш в холодному морі — і пахне абсент.
Легка мелодія вітром жене паруси,
В домах панельних історій яруси.
Приспів:
І так вже буде завжди, куди не крути,
Люби, не люби…
Це не придумали ми, люби, не люби,
Куди не крути…
Малюєш очі ти синім небом —
І зранку пахне мандарином і сном.
І знов закінчиться осінь, піде сніг,
В домах панельних люди хочуть, як всі…
Приспів.
Помада твої губи палить вогнем,
Стереотипи з ніг валять — повзем.
В моєму місті є правда одна,
З домів панельних видно теж море з вікна.
Приспів (2).
Лист до друга
Саня-друг, я пишу тобі лист,
Тому, шо вже давно тебе не чув, не бачив.
Сто років вже пройшло з того часу, як ми колись
Мріяли зібрати наших пацанів на дачі.
Кухня в хрущовці, розмови до ранку,
Форточка закрита целофановим кульком,
Ніколи не кінчалися пиво і таранка,
Походи у ларьок з пожмаканим рубльом.
Приспів:
Давай повернемся у своє місто,
З якого втікнути так хотіли!
Давай одягнемо потерті джінси,
В яких у школу нас не пустили!
Давай послухаєм старі касети,
Які нас жити і любити вчили!
По іменах згадаєм всіх друганів ще,
Які тоді занадто швидко жили!
Знаєш, час втікає, як вода,
І способу інакшого ми поки шо не знаєм,
І набагато тихше тече життя ріка,
Якщо ти свого друга часто зустрічаєш.
Не бери свій мобільний, а краще — два пива,
А потім зашлемо за добавкою гінця,
Дружба — це тоді, коли сльози у мужчини,
Дружба — це тоді, коли мужчини до кінця!
Приспів.
Давай повернемось у своє місто!
Давай одягнемо потерті джінси!
Саня-друг, я пишу тобі лист… (4)
25 2014
Дельфіни
Північне море підкидує чайки
Вниз і вгору, як тенісні шаріки
Де їх дім, куди вертатись
Шукати варто чи тут залишатись
Їм трохи легше жити ніж тобі
Вони не мусять зустрічати кораблі
Шукати світло у темному вікні
Немає змісту, скажи собі
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами на
той бік моря
Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги
Переплисти кілометри льоду з дельфінами
на той бік моря
Мінус два, зима на пляжі
Вітер з моря, на пісок не ляжеш
Ніхто не ходить, одні лише дельфіни
Розуміють, що нічого не зміниш
А ти чекаєш сигналу маяка
Або з туману корабельного гудка
Голос охриплого старого моряка