— Я й не гадав, що залізничники зроблять такий сильний опір! — говорив комендант міста. — Соломенка ж цілком український район!
Він був здивований. Тоді старшина пояснив:
— Ми помилились. Командування тут не при чому! В нашому полку всім відомий старшина Завірюха.
— Петро Завірюха? — Дивно! Це краща наша сила. Так?
—Цілком вірно!
В цей час до кімнати зайшов вартовий і сказав:
— Прийшла якась дівчина від старшини Завірюхи, хоче бачити коменданта!
— Впусти!
Вартовий зник і замість нього на порозі кімнати з'явилась Марія Китченко.
Марія таки дійшла до штабу, не зважаючи на небезпеку на вулицях.
Марія зайшла до кімнати й простягла папірець. Комендант прочитав.
— Старшина Завірюха просить, щоб звільнили його брата Миколу! Він ще в штабі?
Ці слова означали запитання: «він ще живий?» Комендант знав про що питати, бо Миколи мало вже давно не бути.
— Так, він у штабі, — відповів вартовий старшина.
Тоді комендант без усяких суперечок написав резолюцію про звільнення. Коли Марія пішла, комендант сказав:
— Ви пам'ятайте нашу розмову про панотця з Солом'янської церкви Василя Прилипаківського? Є пропозиція послати до нього когонебудь із наших з інструкціями. Панотець, відомий всім українець, як голова Солом'янської парафії, має вплив на залізничників. За його допомогою можна досягти перемир'я. Ви розумійте? — І комендант посміхнувся.
— Так що ж ви пропонуєте? — запитали присутні.
— Послуга за послугу! Дійти до панотця дуже небезпечно. Ми пошлемо до нього старшину Петра Завірюху!
Миколу Завірюху звільнили.
З Миколою була Марія Китченкова. Вони поверталися до себе в робітничий район. Миколу звільнили, бо було слово старшини, що Микола більше не прийматиме участи в повстанні.
— Ну, тепер сиди й не ворушись! — сказала Марія.
— Чорта з два! — відповів бойовик. — Я й так зваляв дурака, що пішов на станцію, не додержав дисципліни. Вони посміялись, — сказав він, загрожуючи козакам. — Тепер посміюся я!
І він знову пішов до майстерень.
V
Січнева морозна ніч.
Напружуючи останні сили, відстрілюються робітничі райони. Відстрілюються Поділ, Шулявка, Політехнікум. Лунають останні постріли в Арсеналі.
Скрізь утома, мороз і ніч.
Тільки залізничні майстерні ще тримаються міцно. Бойовиків уже тільки жменька, але вони працюють.
Військові лагодяться обстрілювати майстерні з гармат, але бойовики теж готуються.
Вночі бронепотяг «Січневого повстання» йде на Пост-Волинський. На бронепотязі кілька кращих бойовиків; серед них Гринер, Антонів, Троянко і Вєтров.
Вони нападають на гайдамаків, що охороняють 6 гармат і вагон набоїв. Постріли рушниць, татакання кулеметів на деякий час розворушують змерзлу ніч.
***
Ніч.
Багато пригод коїться вночі.
Старшина Петро Завірюха, переодягнений в робітника, іде на Солом'янку. І він сам не так боїться бойовиків, як боїться своїх.
Його робітничий костюм серед військових — вірна смерть, вірний розстріл. Ніяка перепустка штабу для такого костюму не дійсна. У відповідь на таку перепустку — куля або шабля.
Петро Завірюха обійшов військову варту й майстерні Караваєвими дачами. Іти слизько й холодно, доводиться провалюватись у глибокі намети, але він іде.
Ось він уже обійшов залізничну колію, і його чорна постать спустилася в яр, де знаходиться колодязь, і потім не по сходах, а по кручах вибралась до Солом'янки, прямо, де знаходиться церква та будинок панотця Прилипаківського.
***
В цей час на посту Волинському все змовкло. Гармати були в руках бойовиків. Навантажений бронепотяг повертався до майстерень.
Буде, буде ще бій за Жовтень.
Мало людей, — є гармати, які принесуть несподівану смерть контрреволюції, є енергія, є запал і свідомість.
Привезені гармати робітники розташували на території майстерень, колонії та плятформах.
Не дивлячись на те, що на четверо гармат приходилось троє гармашів, обстріл міста й гайдамаків почався.
Було гучно і глушливо. Набої співали свої пісні над містом, і кожна пісня завше кінчалась вибухом громових акордів.
***
Поговоривши з панотцем і діставши в нього згоду, Петро Завірюха тією ж дорогою повертався назад.
На цей раз, переходячи яр, він спіткнувся й покотився кудись у глибокий замет. Ледве видряпавшись з нього, він пішов далі.