— Це не Гопкінс, — сказала, нарешті, дівчина. — Це якийсь незвичайний двійник…
Підійшла старенька жінка, мати Гопкінса, теж придивилася до обличчя інженера.
— Це не мій син, — прошамкала вона, — це просто дуже подібний до нього мужчина…
Комісар і агенти були розгублені: Коріні розв’язали, але все ж не знали, що робити з ним…
…В цей час комісару принесли телеграму. В ній було написано:
«ЗЛОЧИНЕЦЬ ГОПКІНС ЗАТРИМАНИЙ НА ПАРОПЛАВІ У МАНЧЕСТЕРІ. СІМОНС».
Коріні був звільнений, і комісар від імені уряду його величності вибачився перед ним за несподівану образу.
VI
…Коріні вже збирався від’їжджати з міста. Але в газетах з’явилося повідомлення, що Гопкінс звільнений від суду, що Катаріна відмовилась від обвинувачення і простила його… Він вирішив завітати до Гопкінса, щоб познайомитися з незвичайним своїм двійником.
…Двері відкрила Катаріна. Вона радісно скрикнула, побачивши Коріні.
— Ми хотіли бачити вас, — каліченою італійською мовою сказала вона, — вас жде Гопкінс…
З крісла піднявся назустріч Коріні другий Коріні, і справді дуже дивно було, що Катаріна і мати відрізнили їх.
Гопкінс був вражений ще більше.
— Сер, — сказав Коріні, — я жив у снах вашим життя, — два рази мені загрожувала смерть з-за вас… Але я не жалкую, тому що взнав про цікаве природне явище, про існування психологічних двійників…
— Сер, — відповів Гопкінс, — я теж підозрював щось подібне. Мені теж снилися дивні ясні сни, мені здавалося, що в снах я працюю над різними проблемами фізики, а наяву я згадував сни і втілював ці ідеї на папері. Отже, ми з вами творили і жили якимось спільним, дивним життям… Залишайтеся з нами. Тим більше, що вам не можна повернутися додому!..
— Навпаки, — заперечив Коріні, — якраз тепер я й повернуся додому і доведу, що я не зрадник…
Інженер поцілував руку Катаріні, потім потиснув руку Гопкінсу:
— Ми з вами ще побачимося, — сказав він, — ми будемо часто зустрічатися в снах… І давайте вивчати цю цікаву наукову проблему. Тільки не заставляйте мене переживати такі події, як в ту страшну ніч, коли ви…
Катаріна поклала пальці на вуста Коріні.
— Мовчіть! Це більше ніколи не повториться! — ніжно сказала вона. — То була дурна ревність…
І дівчина, усміхаючись, обняла Гопкінса.
ПОЄДИНОК НА АСТЕРОЇДІ
…Гаррі Бор, закривши очі, раював. Нарешті, сьогодні здійснюється його мрія…
Перукар кращої фешенебельної перукарні в Сан-Франціско хутко намилював йому щоки, а Гаррі тим часом думав про те, як він — сяючий і щасливий — прийде до коханої Елізабет і розповість про свою надзвичайну вдачу… і, звичайно, про свою любов… Про любов до неї — лукавої кокетки Елізабет!..
Який він щасливий!.. Справді, ще недавно Гаррі захоплено слухав розповіді піонерів-дослідників Космосу про страшні і цікаві подорожі в безоднях простору, в марсіанських пустелях, між скелями на супутниках Урана і Сатурна, про експедиції на Плутон та інші планети… А тепер він сам візьме участь в космофізичній експедиції, яка летить в пояс астероїдів для розшуків дорогих мінералів і радіоактивних руд.
Гаррі пам’ятає, що багато мандрівників загинули в безодні неба, багато вернулися каліками, але ті, хто ставив перед собою мету, достойну енергійної людини — вернулися з Космосу мільйонерами, з алмазами і золотом! Він теж піде по їх шляху — він знайде на астероїдах дорогоцінні мінерали і привезе дорогій Елізабет такі алмази і сапфіри, яких немає навіть у англійської королеви… Досить їй поневірятися!.. Вона напевне до цього часу так холодно ставиться до мене тому, що я був ніхто!.. А й справді — що їй якийсь обірваний студент!.. Але сьогодні він — Гаррі — розповість їй про все!! Вона трохи зачекає — і вони заживуть щасливо… І тоді хай інші заздрять їм, як нині Гаррі і Елізабет заздрять багатіям…
Гаррі розкрив очі і глянув у дзеркало. Звідти виглядало самозадоволене обличчя і веселі карі очі. Він підморгнув сам собі і засміявся…
— Містер щасливий? — схилився над Гаррі перукар.
— О так, містер щасливий! — весело відповів Бор.
— Дівчина?..
— Так!..
— Тоді пропоную містеру найновіший одеколон «Космічна катастрофа». Дуже модно!..
— Валяйте «Космічну катастрофу»! — сказав Гаррі.
Перукар, безперервно мелючи язиком, виголював до блиску його щоки.
— Масаж? — закінчивши брити, запитав він.
— Так!