РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Жовтаве світло надвечірнього сонця мовби сіяло якийсь тихий смуток на краєвид, що пропливав обабіч Девіттової машини. Це враження посилилось, коли перед ним виринула самотня будівля з крутими дахами, багатьма димарями і зарослими плющем стінами. Вигляд старовинного будинку, де старі напівживі люди проводили свої останні дні, навіяв настрій, що виникає, коли бачиш речі, які давно вийшли з ужитку і зберігаються тільки як спомин про минуле, — древній олив'яний кухоль, майстерно виготовлена гасова лампа, пожовкла гравюра.
Проїжджаючи повз ворота парку, Девітт помітив там деяких мешканців притулку. Вони дріботіли непевним кроком, важко спираючись на палиці, стомлено опускалися на лави.
Біля під'їзду Девітт зупинив машину і зайшов до залу. Гаккетт, напевне, побачила його здалеку і вийшла назустріч. Коли він висловив бажання зустрітися з місіс Скрогг, вона, завагавшись, сказала, що зараз у старої дами сидять гості. Девітт саме тому й квапився сюди, тож попрохав Гаккетт передати місіс Скрогг, що він приїхав у справі спадщини.
Гаккетт пішла. Незабаром вона повернулася й запросила Девітта йти за нею.
Кімната місіс Скрогг була простора і світла, вельми затишна. Гарні шпалери, оббивка меблів витримана у світлих тонах, абажур сучасний. Стара Скрогг лежала у ліжку в нічній байковій блузі. Сиве волосся було дбайливо зачесане, схожі на пазури кістляві пальці мирно лежали поверх ковдри. Праворуч неї сидів на стільці майстер Джойс, вбраний у чорне, бундючний, похмурий. З протилежного боку на плетеному стільці вмостився інспектор О'Брайн. Він тримав у роті велику незапалену сигару.
О'Брайн привітався до Девітта без своєї звичайної грайливості.
— Бачу по вашому обличчю, що ви принесли нам добру звістку, — сказав інспектор. — Пора, пора нарешті розплутати цю прикру справу з духівницею. На нашого доброго Джерома, хоч він і чудово співав, у грошовий справах не можна було покластися.
Джойс повідомив:
— Ваша шкіряна сумка вже давно готова і чекає на вас. Не забудьте — робота виконувалась на замовлення!
Місіс Скрогг розглядала Девітта незвичайно жвавими очима й мовчала. Гаккетт, стоячи біля одвірка, уважно стежила за всіма, не втручаючись у розмову. Після короткої умисної паузи Девітт сказав:
— Сьогодні вранці, переглядаючи батькові папери, міс Скрогг знайшла проект духівниці, за яким Джером Скрогг відписав усе майно своїм трьом дочкам, а вам, місіс Скрогг, лише ренту — 250 фунтів на рік.
— Яка несправедливість! — обурено скрикнув Джойс. Очі його ніби ще більше звузились, голос звучав ще пронизливіше, ніж завжди. Він намагався приховати тремтіння рук.
— Ми подамо в суд, Ейліс! Нехай процес тягтиметься хоч десять років, нехай скликають Верховний суд — ми не відступимося, поки не переможе справедливість! Ти одна, лише ти одна нажила всі гроші, ти працювала з ранку до пізньої ночі! То чому ж ти мусиш отримати якісь жалюгідні крихти?
— Заспокойся, Сліме, — спробував утихомирити його О'Брайн. — Проект — це ще не духівниця!
— На проекті Скрогг зазначив, що бере за свідків служницю Бес та містера О’Гвінна, — брехав далі Девітт. — Я розмовляв із гробарем, і він підтвердив, що підписував духівницю. А що місіс Бес і містер О’Гвінн люди нічим не заплямовані, їхня правдивість не підлягає сумніву…
— О’Гвінн незаплямований? Від цих слів може обвалитися тюремний мур! — крикнув майстер. — Богохульник він! Осквернитель могил! Він…
— Спокійно, — спинив його О'Брайн. — За такий тон тебе можуть оштрафувати на шість фунтів. Обуренням тут не зарадиш. Якщо ж міркувати спокійно, то навіть добре, що все з'ясувалось і Ейліс зможе нарешті зробити все, аби довести свої права.
— Гайлен — безбожна повія! — не вгавав Джойс. — Вона вже обдумала, що брехати судові.
— Свідки тут, свідки там, а де ж духівниця? Покажіть нам її! — мовила раптом стара Скрогг спокійним голосом.
Руки вона сховала під ковдру, і Девітт не сумнівався, що стисла їх там у кулаки. Він сказав підкреслено сухо:
— Духівниця знайдеться! Позначка на проекті не лишає сумніву, що ваш чоловік сховав її у будинку.
— Покажіть мені проект.
— Я надіслав його до нашого головного бюро, — пояснив Девітт. — Якщо дійде до судового розгляду…
— … мій адвокат легко доведе, — перебила стара, — що для мого чоловіка складання духівниць стало манією — він навіть склав духівницю на користь Товариства собак. А є закон, який, при доведенні душевного розладу заповідача, дає право оскаржити кожну духівницю.