Перша зачіпка
Мореман з Індіанцем ретельно оглядали балку, де було вбито десантника. Досліджували кожний клаптик землі.
– Дарма ми тут повзаємо,– скиглив Мореман після години безплідних пошуків.
Узявши до рота травинку і відчувши її смак, Мореман подумав, що не такою він уявляв роботу контррозвідника. Йому хотілося пригод, гострих відчуттів: пильнувати за кимось небезпечним, переслідувати, битися, стріляти. А він мусить шукати «голку у копиці сіна», якої взагалі може не існувати.
Індіанець, незважаючи ні на що, продовжував виконувати наказ наполегливо і завзято. Але так само безуспішно. Слідів було багато і всі вони були різні. Після того як десантники затоптали геть усе навколо тіла сержанта Музики, знайти щось путнє було вкрай важко. Тож Індіанець вирішив піти іншим шляхом і оглянути місцевість навколо балки. Бо, якщо вбивця очікував на десантника заздалегідь, то, може, він якийсь час ховався десь поблизу. Треба було лише поставити себе на місце злочинця і визначити максимально зручне місце. Індіанець зійшов на пагорб, із якого чудово було видно весь яр, місток і дорогу до Веселого. Чудова точка для спостереження або вичікування когось – хіба що дерев нема, щоб сховатися, зате є густа висока трава. Досить залягти в ній, щоб залишитися непоміченим. Індіанець обережно ходив по пагорбу в пошуках прим’ятої трави. І, нарешті, фортуна віддячила йому за терпіння. Спочатку Індіанець помітив зламані шавлії та визначив напрямок руху людини. Кроків за десять побачив прим’яту траву завбільшки з прямокутник плащ-намету. Мабуть, саме тут хтось лежав, очікуючи на десантника. Інтуїція не підвела! В Індіанця з’явився запал, немов у грибника, який вийшов на всіяну грибами галявину. У передчутті здобичі він став ретельно оглядати кожен сантиметр, розводячи травинки руками та обшарюючи кожен клаптик землі. І хвилин за п’ятнадцять знайшов недопалок тоненької ментолової сигарети, який був ще досить свіжим. Його викинули, либонь ще вчора вранці. Індіанець обережно взяв недопалок і загорнув у серветку. Радість від знахідки переповнювала Індіанця, але він умів стримуватися, аби зробити справжній сюрприз привселюдно. Аби тільки Бандерас із Говерлою скоріше повернулися, подумав Індіанець, поклавши загорнуте в серветку до кишені.
Бандерас із Говерлою швидко поверталися із села. Говерла майже біг за командиром, якого наче вітром гнало подалі від сумних спогадів. Капітан ішов, не зупиняючись. Дивився тупо собі під ноги і відмірював швидкі широкі кроки. До балки залишалося ще кількасот метрів, коли Бандерас несподівано зупинився і задумливо подивився у бік лісосмуги, що простяглася за полем. Щойно Говерла порівнявся з командиром, як Бандерас вигукнув: – «Снайпер!» і вхопивши Говерлу, миттєво впав із ним на землю поряд із дорогою. Почувся сухий хлопок від пострілу СВД3. Куля, утворивши маленький фонтанчик із землі, вдарилася поруч із Бандерасом.
У балці Мореман, почувши постріл, підбігцем піднявся на пагорб до Індіанця.
– Хто стріляв?
– Лягай і не висовуйся! – наказав Індіанець.
Мореман упав у високу траву і повзком наблизився до друга.
– Стріляли із «зеленки»,– Індіанець показав у бік лісосмуги.
Визираючи з-за трави, Індіанець і Мореман чекали на нові постріли, але більше їх не було. Бійці побачили, як Бандерас і Говерла забігають у балку з боку села. Індіанець і Мореман, пригинаючись, побігли до командира.
– Хто стріляв? Усі цілі? – стривожено запитав Індіанець.
– Снайпер,– коротко сказав Бандерас.– Узяв нас на приціл із лісосмуги.
– Покидьок! – дав волю емоціям Мореман.
– Не влучив? – перепитав Індіанець.
– Ні,– відповів Бандерас.
– Промазав гад,– витерши рукою піт із чола, додав Говерла.
– Я вчасно помітив відблиск снайперського оптичного прицілу,– пояснив Бандерас.– Ми були у нього, мов на долоні.
– Пощастило! – підсумував Індіанець.
– Ви що-небудь знайшли? – перейшов до справи Бандерас і подивився на Індіанця з Мореманом.
Мореман опустив очі, а Індіанець посміхнувся і дістав із кишені серветку.
– Тільки ось це.– Індіанець гордовито розгорнув серветку і показав усім ментоловий недопалок.
Мореман ображено зиркнув на Індіанця, який промовчав про важливу знахідку, але бажаючи примазатися до успіху не став показувати образи.
– Тонкі, ментолові…– жваво продовжив Мореман.– Такі в таборі палить тільки одна людина…
– Хто? – запитав Бандерас.
– Завскладом прапорщик Коваленко,– промовив Говерла.– Він, до речі, мені одразу не сподобався.
Бандерас. Новий підозрюваний
3
СВД – снайперська гвинтівка Драгунова, під набій 7,62 мм, була прийнята на озброєння в радянській армії ще з 1963 р.–