– Швидше, док! – із порога крикнув Бандерас.– У нас важкопоранений!
– Сюди! Кладіть його! – заметушилася лікарка.
Розвідники поклали пораненого на ліжко. Ірина витерла вологою серветкою руки й перевірила пульс десантника.
– Знов удар ножем у серце? – здивувалася Ірина.
– Його треба врятувати! За будь-яку ціну! – мовив Бандерас.
– Пульс слабкий! Велика втрата крові,– констатувала Ірина.– Потрібне переливання і невідкладна госпіталізація.
– Залишайтеся тут, охороняйте свідка. Я за машиною! – наказав Бандерас.
– Плюс! – відповів Індіанець.
– Льоху теж заберемо із собою,– додав Бандерас і вибіг надвір.
«Важливих свідків уже двоє. Колян, узагалі ключовий, бо бачив Ходока в обличчя,– розмірковував Бандерас, доки біг до плацу.– Диверсант, можливо, досі в таборі, тому не можна звільняти Моляра, щоб не сполохати Ходока».
Обстріл
Женя стояла біля «Шапіто», дивлячись на бійців, які метушилися в таборі, готуючись до нападу бойовиків. Дівчина виглядала Антона. Валік уже завантажив речі й терпляче чекав, доки Женя нарешті сяде в мікроавтобус.
– Женю, пора! – нервував Валік.
– Почекаємо ще трошки,– благала дівчина. Женя не могла поїхати, не попрощавшись із коханим.
– Комбат наказав їхати, доки не почалося! – наполягав Валік.
Женя вже зробила крок до дверцят мікроавтобуса, коли раптом хтось ухопив її за плече. Здивована Женя озирнулася й побачила Бандераса.
– Антоне! – зраділа вона коханому.
– Чому ви досі тут?!
– Я чекала на тебе. Хотіла сказати, що кохаю тебе.
Ніколи Женя не думала, що першою освідчуватиметься чоловікові в коханні. Але що вдієш, коли не знаєш, чи зустрінешся знову. Антон посміхнувся і міцно поцілував Женю. Відповісти вона не встигла. Почувся гучний свист, неначе від падіння літака.
– Міни! – закричав Валік.
Перша міна відразу ж вибухнула посеред плацу.
– Лягай! – Антон повалив Женю на землю і накрив своїм тілом.
Валік вистрибнув із машини та плюхнувся долілиць. Наступна міна потрапила просто в машину саперів, що стояла навпроти «Шапіто». Уламки «таблетки» вдарили у мікроавтобус, за яким лежали Бандерас, Женя і Валік.
Раптом настала тиша. Перша хвиля мін минула.
– Не зачепило?! – затурбувався Антон.
– Ні, усе гаразд,– озвалася Женя.
– Мерщій до траншеї!
Антон схопив Женю за руку й потягнув за собою. Валік побіг слідом. Женя ніколи ще не потрапляла під обстріл. Від адреналіну дівчина почувалася неначе п’яна. Їй здавалося, що вона ось-ось знепритомніє. Антон помітив, що Жені зле і підхопив її на руки. Біля траншеї знову почувся різкий свист другої хвилі мін. Вони вдарили по наметах десантників, де, на щастя, уже нікого не було. Усі встигли сховатись у траншеях і шахті кар’єру. Бандерас із Женею та Валіком стрибнули до траншеї. Раптом почувся страшний вибух – міна вцілила у бензовоз. Велика вогняно-чорна хмара піднялася над табором.
Із траншеї вистрибнув розлючений обстрілом командир десантників Коцюба.
– Звідки ці мерзотники валять?! – звернувся він до бійця, який ховався у траншеї.
– Із лісосмуги.
Коцюба глянув у бік глибокого, вкритого сосновим лісом, урвища, поряд із яким виднілися покрівлі будинків.
– Зараз відповімо на подарунки есемесками! – рішуче вигукнув майор і помчав до замаскованої техніки.
Табір накрила третя хвиля мін. Із кожним вибухом Женя міцніше притискалася до Антона.
«Який же він гарний! І військова форма йому дуже личить!» – подумала Женя.
Одна з мін розірвалася над траншеєю. Уламки просвистіли просто над головами, а згори посипалася земля. Валік сидів поруч, обхопивши голову руками, боячись поворухнутися.
– От сволота, валять і валять! – лаявся артист.– А наші чому ж не відповідають?
Антон ледве встиг змахнути з Женіного волосся землю, коли розірвалася чергова міна. Бандерас знову накрив собою Женю. За мить гарконули залпи нашої бронетехніки. Обіцяні Коцюбою «СМСки» полетіли у відповідь сепарам. Валік аж висунувся із траншеї, щоб на це подивитися.
– Нарешті! Дайте їм на горіхи! – кричав він Коцюбі та десантникам. І з мстивою радістю дивився, як рвалися снаряди у лісі, звідки стріляли сепаратисти. Раптом посеред села вибухнув будинок. Після цього обстріл із боку сепарів одразу припинився.
Бандерас миттю вискочив із траншеї. «Українські карателі жорстоко вбили продавщицю Веселого, а потім обстріляли мирне село!» – уже уявляв він слова диктора у завтрашніх російських новинах. Не будуть розбиратися, хто першим відкрив вогонь. Перемир’я фактично порушено! Бандерас глянув у бік села і відчув різкий біль, ніби щось усередині в нього відірвалось і впало. Антон зрозумів, що це провал його спецоперації.