– Не стріляти! Припинити вогонь! – почувся командирський голос Баті, який біг до військової техніки.
– Залишайтеся тут! Не висовуйтеся! – наказав Бандерас Жені з Валіком і побіг за комбатом.
Момент істини
Щойно почався обстріл, Індіанець запропонував Ірині бігти з медичного намету до шахти. Ірина вважала, що бігти із двома пораненими не можна, тим більше під обстрілом. Говерла погодився з Іриною, що залишати намет – самогубство. Але Індіанець наполіг, що одразу після першої хвилі мін слід бігти через каньйон до шахти. Бо якщо міна розірветься навіть поруч із наметом, то їх усіх прошиє уламками. Разом із пораненими свідками вони вибігли з медичного намету. Індіанець та Ірина несли ноші з десантником, а Говерла тягнув на собі пораненого Льоху. Компанія для патріота була не з приємних, але важливого свідка доводилося рятувати. Щойно вони опинились у каньйоні, як міна влучила прямісінько в медичний намет.
Ірина й Індіанець поклали ноші з десантником на ящики з боєприпасами. Говерла допоміг Льохі вмоститися поруч. Нарешті всі змогли перевести дух.
Говерла із захватом дивився на Індіанця. «Як він відчув, що міна влучить у намет? Може, він справді спілкується з привидами, як стверджував Мореман?» – розмірковував Говерла. Сержант, який саме допомагав Ірині ставити крапельницю десантнику, відчув на собі погляд Говерли і підморгнув йому. «Може, він ще й думки вміє читати або, як Мессінг, передбачати майбутнє?» – подумав Говерла. Хай там як, але Індіанець урятував усім життя.
Особливо Говерла радів, що врятувалася Ірина, яка дедалі більше йому подобалася. Так, вона лікувала ворога, але ж сепар виявився важливим свідком. Тож док, сама того не знаючи, допомогла їхній групі. Говерла потайки глянув на лікарку, яка сиділа біля десантника. На її чорне, скуйовджене волосся падало світло, що потрапляло до шахти від входу. Раптом йому захотілось її обійняти. Коли війна закінчиться, вони ще зустрінуться і підуть гуляти Майданом Незалежності, мріяв Говерла. Їстимуть морозиво в парку Шевченка, потім сходять у кіно. А ще потім він наважиться на поцілунок…
– Пульсу немає! Потрібен масаж серця і штучне дихання! – увірвав романтичні роздуми Говерли стривожений голос Ірини.
– Я допоможу! – випередив Говерлу сержант. Говерла підвівся й собі і про всяк випадок наблизився – раптом знадобиться і його допомога. Індіанець щосили ритмічно тиснув на грудину Коляна, а док удихала в легені десантника животворне повітря. Потім Ірина знову доторкнулася рукою до шиї пораненого.
– Пульс є! – зраділа вона.– Але це ненадовго. Терміново потрібна кров.
Індіанець оголив шию десантника і дістав жетон із групою крові.
– Третя плюс!
– У мене перша плюс – універсальна! – запропонував Говерла.
– Підійде!
Говерла вмостився на ящик поруч із Коляном. Ірина налаштувала систему. Кров Говерли наповнила червоним кольором прозорий тунель крапельниці і з’єдналася з кров’ю Коляна. Говерла радів, що став у пригоді. Він не вперше здавав кров для побратимів. Говерла думав про іронію долі – рятує десантника, якого перед тим провчив за брутальність. Спочатку побилися, а тепер ось поріднилися. Буває ж таке.
Ірина знову перевірила пульс десантника.
– Йому краще! – полегшено зітхнула.
Індіанець міг нарешті розслабитись і вирішив подрімати. Він глянув на годинника та аж похолов, побачивши чотири одиниці – 11:11. Якщо скласти разом, виходить – 4.
Індіанець не любив цифри чотири, завжди волів її уникати, а коли це було неможливо, намагався бути уважним та обережним. Сон мов рукою зняло. Четвірка – безумовно, лихий знак. У народів Азії у ліфтах готелів немає ані цифри «4», ані цифри «13», яка в сумі дає четвірку. У християнському світі існує забобон, що коли за столом зібралося тринадцятеро людей, один із них помре протягом року. Недарма за Біблією Юда Іскаріот був саме тринадцятим на таємній вечері. До того вважається, що сатана був тринадцятим янголом. І в колоді магічних карт Таро цифра тринадцять означає смерть.
Індіанець дивився на чотири одиниці й напружено чекав, коли остання обернеться на двійку. Хвилина здавалася вічністю. «Давай уже! Хвилина давно скінчилася!» – намагався він думками прискорити час. Індіанець невідь чому відчув шалене хвилювання. І в цю мить він почув звук, ніби на землю впала картоплина.
– Граната! – крикнув Говерла й інстинктивно накрив собою Коляна.
Індіанець, Льоха й Ірина із жахом дивилися на протипіхотну осколкову РГДешку, що котилася по землі в їхній бік.