Борода?! Хіба таке можливо?! Покидьок! Тепер усе ставало на свої місця – через наше недбальство сталася фатальна помилка. І ця помилка коштувала життя Індіанцю. Я відчув провину за всіх нас, провину, яку ніщо не могло виправдати. Єдине, чого я хотів зараз понад усе – це скрутити Бороді в’язи.
Вийшовши з намету, Бандерас зупинився на мить і глянув у бік блокпоста, через який виїжджав «Шапіто» волонтерів. Командир провів мікроавтобус поглядом.
– За мною! – наказав він і ми знову побігли до десантників. Якийсь час намагалися з’ясувати, куди подівся Борода, але того ніде не бачили. Нарешті, ми натрапили на групу десантників, які поновлювали згорілі намети.
– Де Борода? – запитав їх Бандерас.
– Поїхав,– спокійно відповіли бійці.
– Куди?! – закричав командир.
– До шпиталю з волонтерами. Його ж міною поранило.
Бандерас на хвилину завмер та аж почорнів од люті, але швидко взяв себе в руки, знайшов поглядом позашляховика комбата.
– Моремане, до машини!
Ми вскочили до позашляховика і рвонули через блокпост, сигналячи та кленучи кожного, хто намагався нас затримати. Нарешті позашляховик вискочив на дорогу. Бандерас ударив по газах. Мене аж утиснуло у сидіння.
– Телефонуй Говерлі! – прокричав мені Бандерас.– Швидко!
Я дістав телефон і спробував набрати номер Говерли, але зв’язку, наче на зло, не було.
Дорогою до лікарні
Поранений Колян стогнав на кожній вибоїні, тому Валік кермував якомога обережніше. Женя сиділа біля віконця і відчувала, що вже скучила за Антоном. Коли вони знову зустрінуться? Жені подобався позивний Антона. Вона була впевнена, що Бандерас кохає її, й у майбутньому вони обов’язково будуть разом.
Женя подивилася на чоловіків, що їхали разом із нею: Говерла, Борода, Валік. Усі справжні, мужні, безстрашні! Завдяки таким хлопцям живе Україна. Але ворог вдається до будь-яких провокацій, бреше через підконтрольні засоби масової інформації, намагаючись ославити військових Збройних сил України, які боронять свою територію, таврують їх як фашистів та вбивць мирного населення. Жені було соромно, що вона сама була частиною цих провокацій, коли працювала на «Дев’ятнадцятому каналі». Але, на щастя, усе можна ще виправити, головне вчасно отямитись і подивитися на події своїми очима.
Мікроавтобус в’їхав у чергову яму. Десантник знову застогнав.
– Обережніше, шефе! – звернувся Говерла до Валіка.
– Об’їхати не було як! – вибачився той.
Говерла обережно поправив ковдру на Колянові, якого вже вважав своїм кровним побратимом. Тоді дістав смартфон і відкрив своє селфі з Іриною. Він зробив це фото перед самим від’їздом з табору. Згадав, як підійшов до лікарки, коли та прощалася із сепаром Льохою, який зараз спав у багажному відділенні «Шапіто».
– Прощавайте, док. Може вже й не побачимося. Дякую вам! – сердечно дякував Ірині врятований нею Льоха.
Коли сепар міцно обійняв лікарку, Говерла відчув щось схоже на ревнощі.
– Одужуйте, Олексію! – побажала наостанок Ірина.
Коли сепар зайшов до мікроавтобуса, Говерла вирішив теж попрощатися з Іриною, але вона вже пояснювала волонтерці Жені, як поводитися з десантником.
– Стеж за пульсом. Якщо стан погіршиться, зробиш укол. Зможеш?
– Не хвилюйтеся, я маю досвід,– запевнила Женя.
Коли ж Ірина нарешті звільнилася, Говерла наважився підійти.
– Ірино, можна з вами фото на пам’ять? – переборов сором’язливість розвідник.
– А чого ти до мене на «ви»? – здивувалася док.
– Ви ж старша… за званням,– поспішив виправитися Говерла і навіть зашарівся.
– Давай на «ти». До речі, як тебе звати, Говерло?
– Сергій.
– Охоче сфотографуюся з тобою, Сергію! – чарівно посміхнулася Ірина.
Говерла з приємністю згадував, як лікарка підійшла до нього, притиснулась, обійняла за талію. Говерла ледь не випустив смартфон від збудження, але, опанувавши себе, зробив кілька чарівних селфі.
– Може, телефончик, залишите? – осмілів Говерла.
– Узагалі-то я заміжня.
– Ясно. Тоді вітання чоловікові! – спохмурнів Говерла.
– Це навряд чи буде. З початком АТО він утік до Росії,– повернула надію хлопцеві Ірина.
– Я до Росії втікати не збираюся. Тож залишиш телефончик? – знову зрадів Говерла.
Ірина взяла у розвідника смартфон і записала свій номер.
– Надішлеш знімки на Вайбер?
– Авжеж!
– Буду дивитись і згадувати тебе, Сергію! – чарівно посміхнулася док.
Говерлі так закортіло поцілувати Ірину, що він навіть зробив крок до неї, порушивши пристойну відстань, але романтичний момент зіпсував потужний бас Бороди, що почувся позаду.