Ілентина розповідає де була та пухлина, які після того наслідки.
— О Боже!
— Сама шокована.
Роблять етюди. На воді плавають дикі качки, над водою снують комарі. Поверталися іншою дорогою, не навмисне, загубили шлях.
Йшли насторожено, не знали куди виведе їх ця стежка, почувши шум зупинилися. На стежку з поміж дерев виїхали два вершники, кінна міліція. Першим вийшов сірий кінь в яблуках, а за ним великий чорний жеребець. Йшов гоноровою ходою, незалежно, не дивлячись на те, що був загнузданий. Шкура на ньому блищала, на вологому ґрунті залишав відбитки великих копит. Таленка і Ілентина стояли без слів, нерухомі, поки коні не зникли за деревами.
— Чорний жеребець!
— Звідки знаєш?
— Бачила. Він був не кастрований, це видно відразу.
— Я не туди дивилася. Про що ми говорили до того?
— Не пам’ятаю.
— Добре, Ілентина, йдемо шукати пиво.
Пиво пили в кафе біля станції метро.
Реальність.
Киця хоче зі мною, Іваном, порозмовляти, але не може, бо їй я також сказала, що не маю скайпу. Я посилаю їй мультфільми, пісеньки. На мою сторінку Киця не вивішує нічого, не хоче спілкуватися зі мною публічно. Схоже думає, що я ревную її до Мовчуна, і тому ним цікавлюся, ревную, звичайно, але не так, як вона думає. Щоб виправдати свою зацікавленість Мовчуном, посилаю Киці електронну адресу його сторінки в віртуальні галереї Дуні. Там виставленні різні творчі роботи Мовчуна, серед них художні фото еротичного характеру з різними жінками. Та сторінка в галереї доступна всім, тому я вирішила, що Киця також може її побачити.
— Я бачив цю сторінку, — написала.
— Я не знаю тої сторінки. Така публікація мене не цікавить. Як що хочеш знати більше про Мовчуна, запитай у нього самого. Я можу говорити тільки про себе, але тебе то не цікавить. І то власне, курва, найбільше мене в Мовчуна болить. То є конфлікт віри, для мене псевдо віри, і нормального, аж до болю, життя. Я не маю з тим проблеми. Мовчун має. Не хочу бути посередником між вами. Мовчуна знаю, бачусь з ним часто, мешкаємо недалеко, і тяжко би мені було віддалиться цілком від нього. Ніщо не може бути перешкодою для дружби. Я часто над тим думаю і мені здається, що як би зовсім зникла, було б це для нього також трудним. Він завжди про мене пам’ятає, і думаю, що я є важлива в його житті. Але я маю часом багато людей. А люблю і умію бути сама. Маю надію, що певні справи зостануться між нами. Ніколи не помиляюся в людях, думаю, що в тобі також не помилилася.
Дуже дякую їй. Певні справи таки залишилися між нами, я не пишу про них тут. Також прошу Кицю не говорити Мовчуну про нашу розмову, розшаркуюся. Ревную. Заздрю, що вона може його бачити. Переконана, Мовчун Кицю кохає і вона дуже потрібна йому. Розумію Кицін протест, адже я весь час запитую в неї про Мовчуна, не про неї.
— Чи давно ти такий релігійний? — Цікавлюся у Мовчуна.
Не відповів. Подивилася по його друзях попередні коментарі. З Різдвом не привітав нікого, тільки з Паскою привітав всіх, це відразу по тому, як ми стали на сайті друзями. Мабуть має якісь підозри до Івана з України. Продовжую розпитувати в Киці про Мовчуна. Знову прошу її не закохуватися в мене, Івана, пишу, що вона мудра і прекрасна, але є причина в мені, яка перешкодить ближчим нашим стосункам. Трактує Киця це чисто по жіночому.
— Розумію і поважаю. Ти є вовк степовий. Я не прив’язуюсь до людей, то вони прив’язуються до мене, і це є проблема. Я не є цікава. В одній хвилі можу розірвати стосунки без жалю. Живу серед звичайних людей, звичайним життям. Альтернатива тільки одна, але тому свій час. Цей сайт, то не торг, де треба себе вигідно продати. Не турбуюся про свою репутацію. Ти це бачиш, хіба не читаєш моїх коментарів до друзів. Привітання з гір! З висока мені добре видно.
Киця в той час була в горах на гірському весіллі. Мій перекладач перекладає, як може. Моя «кострубата» польська мова розважає кореспондентів. Киця, завжди хвалиться, що любить самостійність, тільки я знаю, що брехня це все. Посилаю для неї пісню до мультфільму «Кішка, яка гуляла сама по собі». Схоже вона не прослуховувала, оглянула тільки титул, там фото красивих котів. Киця хвалила б мене, Івана, не залежно від того, що я презентувала їй, а ще, виявилося, любить котів. Я люблю різних тварин і котів також. В нас зав’язалася розмова.
— Хочеш мене погладити? Я обожнюю котів. Мала а Ізраїлі кота, який був поранений в вуличних розборах. Мав одне око. Називала його Фальконеті. Вилікувала, а потім, як поверталася до Польщі, мусила його випустити на льотному полі. Не дозволили кота вивезти, то була трагедія. Береш мене під волосся тими котами. Хотіла б, щоб ти був котом.