Поставила йому на сторінку коней, гарного чорного жеребця. З Кицею ми продовжуємо розмову під піснею Окуджави. До нас приєднується Сабріна, а вона завжди з’являється зненацька, і починає коментувати, не читаючи весь діалог від початку.
— Все про, що він співає! Є чудове, гарне. Тільки що все це недосяжне.
— Більшість з того, що він просить, є смертні гріхи. Дівчатка, ви є дуже грішні.
— Бо ми тебе боїмося. Має Іван ту свою чорно-книжну силу. А як що мене зачаруєш? — Це Киця кокетує зі мною, випрошує похвалу. — Моя бабця колись ворожила, також була грішна.
Тут в цьому місці я відволікаюся від розмови, бо ще одна їхня колега і друг, Тиха, просить мене стати її другом. Звичайно, коли чоловік, а вони думають, що я чоловік, шукає любов, то це є екзотика, і велика рідкість. Жінки не можуть бути байдужим до цього. Записую в друзі Тиху і вона додає свій голос до нашого діалогу.
— Пам’ятайте, що чемні дівчатка йдуть до неба, а нечемні, туди де хочуть.
Тоді на мою сторінку й заглянув Мовчун та нагадав всім нам про себе і про те, що все почалося з пісеньки Окуджави.
— Так то часом молитва може трохи збочувати з курсу, — коментує Киця.
— Особливо з курсу валют, — додає Сабріна.
— Але в «євроколгоспі».
Ставить під усім діалогом крапку Мовчун.
Я все таки його розвеселила тим чорним конем на його сторінці. Коні також були нашим паролем, Мовчуна і Ілентини. Як що для нього це так важливо, то чому він веде себе настільки дивно? Головне правильно поставити запитання, і відразу є відповідь. Для нього не тільки я важлива, Киця важлива для нього також, можливо, навіть важливіша і вона живе поряд, заходить в інтернет з його комп’ютера. Він не може без Киці і не може знайти в їхній дружбі місце для мене. От і має внутрішній конфлікт. Мені потрібно подружитися з Кицею, не Арію, а Ілентині, важливо стати її другом. Це цілком можливо, зі всіма Киціними вибриками, ми все таки близькі по духу. Проблема тільки в тому, що не хоче вона дружити з жінкою, закоханою в Мовчуна. Вона хапається за чоловіків, але не за жінок. Подруги в неї, це її друзі юності і я її розумію, мені жінки також ні до чого. Але Киця, це інший випадок, я могла б дружити з нею і в реальності, вона подобається мені. От тільки я їй не подобаюся, боюся, що і мене, як Арія, Киця може скоро «далеко послати». Я уже «прощупаний» нею, на запитання, які цікавили її, вона має відповідь, і ця відповідь Кицю не задовольняє. Я не запрошую її до себе, я не їду до неї, і я не олігарх, цікавість до мене гасне на очах. Якраз на таких запитаннях спіткнулися стосунки Мовчуна зі мною, Ілентиною. Все логічно, як що далі немає ніякої дії, то просто розмови нікого не цікавлять. Це цікаво тільки для мене, але я маю специфічний інтерес. Складне завдання я ставлю перед собою, як встигнути з Кицею подружитися Ілентині, до того як мене, Арія «пошлють далеко і надовго». Дружити з нею можливо, раз з нею дружать її подруги юності, і вона мені приємна, вона «жива».
З якого боку підступиться? Надії, що в цьому допоможе Мовчун, не має ніякої. Він сам весь засмиканий від її шарпання в різні боки. І можливо фінансово від неї залежний, вона часто на цьому наголошує. Вранці Киця більш агресивна, чим у вечері, після випитого пива, добрішає. Так ще ж і ревнива, як і я, а може ще й дужче. Що може її зацікавити, окрім чоловіка? Користь для Мовчуна? Їй на це наплювати, цілком влаштовує його залежність від неї. А Арій, не така велика козирна карта, щоб вона на нього кинулася. Чим мене могла б зацікавити жінка, щоб я захотіла з нею дружити? Це й буде відповідь, адже ми подібні. Сьогодні вранці ми з Кицею «шматували» один одного, як два коти за самицю. Коти!!! Котики!!! Я власне також котів люблю! Як було вранці? Киця прислала жалібну пісню, одну і другу, де клоун грає веселого, хоч у нього велике горе. Тепер я розумію чому. Пізніше Вода натякнула мені, схоже, в цей день у Киці помер батько, а вона мусила виступати на фестивалі, а може ні, може то був інший день, того Киця дуже сумувала. Тут вони з Мовчуном подібні, кожен кайфує від своєї трагедії. В Мовчуна помер батько на день його народження, не позаздриш, звичайно. Тепер я знаю, чому в Киці цей день був днем смутку, а вранці, ще до чашки кави, «порвала її як Бобік грілку», від імені Арія, ясне діло.
— Щоб тобі не було занадто весело зранку. Але ти не переймайся, смуток як вино, п’янить, стимулює розум і серце, — такий коментар Киця дала до тих сумних пісень.
— Киця, я не насолоджуюся смутком, просто іноді сумую.
— То так як я. Я не мазохістка. В нас є ціла палітра кольорових картин. Є червоний, блакитний, зелений, але є також і чорний. А найгірше як все чорно-біле, але хіба що то є фото.